Під час ремонтних робіт на території ДЮСШ «Динамо», що на Данила Галицького у Луцьку, замурували перехід, який з'єднував спортклуб і стару єврейську синагогу. Багато років цим переходом користувалися вихованці спортклубу, аби потрапити на другий поверх будівлі – колишня культова споруда із 60-х років минулого століття була спортзалом.
Про це інформує Конкурент.
Улітку 2021 року будівлю, яка є пам'яткою архітектури національного значення, віддали у користування ортодоксальній єврейській громаді Луцька. Боротьба за це тривала не один рік, і спровокувала не один конфлікт між керівництвом спортклубу і релігійною громадою. Так і не владнавши до кінця свої суперечки, євреї і спортсмени стали сусідами.
Наразі на території спортивного клубу ведуть активні ремонтні роботи. На обох поверхах приводять до ладу старі, ще радянські приміщення, роблять сучасну систему опалення та анонсують майбутній «лофт». Приміщення, яке щільно прилягає до синагоги 16 століття, і яке збудували у післявоєнні часи, нині перебуває у приватній власності ГО «ФСТ «Динамо-Україна». Улітку на його базі створили дитячо-юнацьку спортивну школу «Динамо-прайд», і зараз співзасновники школи ведуть перемовини з містом про те, яку форму власності матиме ця школа – буде вона комунальною чи приватною. Принагідно спортсмени готують приміщення для комфортного заняття дітей. У ході ремонту динамівці вирішили остаточно відмежуватися від релігійної громади, і у п'ятницю, 22 жовтня замурували перехід, який сполучав синагогу і спортклуб на другому поверсі.
Через це луцькі євреї не можуть потрапити у свої приміщення інакше, ніж через вузький перехід із гвинтовими сходами. Релігійну громаду така ситуація обурює.
«В п'ятницю вдень зі сторони «Динамо» почали будувати стіну. На наші запитання, що відбувається, члену нашої громади Віктору Петровичу відповіли: «Ви забрали у нас синагогу – тепер ходіть через вежу наверх». Ми не можемо потрапити у великий зал і приміщення другого поверху. Ця вежа не пристосована до таких цілей», - розповідає дружина рабина Ханна Матусовська.
За її словами, у обліковій карті пам'ятки є проектна документація на будівлю. Коли ця культова будівля пристосовувалася під спортивний зал, її розділили на два поверхи.
«Це розділення свого часу сприяло збереженню будівлі, бо вона була у поганому стані. І для того, щоб потрапити на другий поверх, були зведені ці сходи від «Динамо». Сьогодні доступу до сходів у нас нема», – пояснює вона.
Такі дії, каже жінка, є проявом антисемітизму.
«Ми наразі звернулися в СБУ. Згідного нового закону України про антисемітизм, це є проявом антисемітизму, бо будівля культова. Ми звернулися у Волинську ОДА, до міського голови Луцька та муніципальну варту. Плануємо також звернутися до правоохоронних органів, щоб вони перевірили законність цих будівельних робіт», – підсумовує Ханна Матусовська.
Натомість співзасновник ДЮСШ «Динамо-прайд» Олександр Кулаков впевнений: релігійна громада спекулює на темах антисемітизму, аби мати право користуватися чужими приміщеннями.
«Стіна зводиться на території спорткомплексу, а не на території синагоги. До того ж я сам особисто піднімався тим переходом (через гвинтові сходи – ред.)– нормальний перехід. Я взагалі там проблеми ніякої не бачу. Те, що одна якась людина хоче ходити через спортзал, бо їй так зручніше – не привід іти їй на поводу. От уявіть: діти у змінному взутті чи капцях бігають, а тут іде якась єврейська делегація чи екскурсія – я вважаю, так бути не повинно», – каже Олександр Кулаков.
Він переконаний, що у межах будівлі синагоги є можливість зробити зручний перехід на другий поверх, і євреям слід її розглянути.
«Якщо в їх приміщенні є якийсь перехід – ним треба користуватися. Хочете зробити якийсь кращий, ширший, більший – ну, то в межах свого приміщення треба розглядати такі можливості. Наскільки я знаю, можливості там є. Але коли одні люди хочуть щось зробити, а інші не хочуть робити нічого, і просто користуватися тим, що роблять інші – я вважаю, це неправильно. Є окремий вхід в приміщення, є окремий доступ до другого поверху і молитовного залу. У нас за документами два окремі приміщення з різною формою власності, і ходити через інше приміщення – те саме, що ходити й через чужий будинок.
Я у Ватикані такими гвинтовими сходами піднімався на вежу, і тисячі людей щодня піднімаються без проблем, а у Луцьку з цього роблять проблему. Ми не повинні йти на поводу у людей, які спекулюють темою антисемітизму і розпалювання ворожнечі», – наголошує він.
Крім того, додає: у спортшколі зробили сучасну систему опалення, і через незамурований перехід до синагоги, яка не обігрівається, тепловтрати будуть шаленими.
«Якщо ми опалюємо цю школу, а вони не опалюють, це загроза для всього ремонту. А ще це величезні тепловтрати. Ми не отримуємо жодної копійки з бюджетних коштів. Нам хтось дровами допоміг, хтось благодійну допомогу перерахував – викручуємося, як можемо, і боремося за життя. І нам не хочеться ще опалювати єврейську синагогу» – каже він.
У будівлі синагоги і справді відсутнє опалення: батареї, які колись там були, зрізали, коли спортивний клуб виїжджав звідти, пояснюють у релігійній громаді.
Поки суперечка навколо переходу триває, за свіжомурованою стіною з'явилася нова окрема кімната.
