У Конституційному суді заявили про незаконність указу президента щодо відсторонення голови суду Олександра Тупицького від посади судді КС.
Про це йдеться у коментарі Правового департаменту Секретаріату КСУ, оприлюдненому на сайті Конституційного суду.
Нагадується, що 29 грудня президент видав указ про відсторонення Тупицького від посади судді Конституційного суду строком на два місяці.
"Зазначений указ виданий президентом України не на основі Конституції України та не відповідає їй. Повноваження президента України визначаються виключно Основним Законом України"- сказано у коментарі.
При цьому наголошується, що Конституція не наділяє президента правом "відсторонення від посади судді Конституційного суду України". Більше того, Конституція взагалі не передбачає можливості відсторонення судді Конституційного суду, підкреслили в КС.
"Видавши указ № 607/2020 від 29 грудня 2020 року, президент України вийшов за межі своїх конституційних повноважень та застосував до судді Конституційного суду України захід забезпечення кримінального провадження, який відповідно до Конституції та законів України не може бути застосовано до суддів Конституційного суду України", - йдеться у коментарі.
У суді вважають, що наділення одного з суб’єктів призначення суддів КС (у даному разі – президента) правом "відсторонення судді Конституційного суду України від посади" та відсутність такого права у двох інших суб’єктів призначення (Верховної Ради та з’їзду суддів) означало б грубе порушення єдиного для усіх суддів Конституційного суду України конституційно-правового статусу. Водночас саме такий підхід використано при виданні указу президента № 607/2020 від 29 грудня 2020 року, за яким до шести суддів Конституційного суду може бути застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження, як "відсторонення від посади", а стосовно решти дванадцяти – ні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помста за критику? Зеленський звільнив заступника секретаря РНБО Кривоноса
Також зазначається, що "відповідно до частини першої статті 128 Конституції України, призначення на посаду судді здійснюється президентом України. Однак при цьому президент не має жодного відношення до відсторонення судді від здійснення правосуддя. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя не охоплюється поняттям "відсторонення від посади" і є окремим видом заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 4-1 частини другої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України). Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює спеціального суб’єкта та особливий порядок тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності – таке рішення ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника (стаття 155-1)".
"Отже, видавши указ № 607/2020 від 29 грудня 2020 року, президент України вийшов за межі своїх конституційних повноважень та порушив приписи статей 1, 6, 8, 19, 106, 147, 149, 153 Конституції України", - наголосили в КС.
При цьому у коментарі зазначається, що "з конституційно-правової точки зору указ президента "Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України" від 29 грудня 2020 року № 607/2020 є юридично нікчемним і не може підлягати виконанню, оскільки він виданий президентом України з перевищенням його конституційних повноважень, суперечить конституційним засадам організації державної влади в Україні, конституційним принципам діяльності Конституційного суду України, посягає на конституційно-правовий статус судді Конституційного суду України. Видання президентом України цього указу фактично є протиправним втручанням у діяльність судді Конституційного суду України, перешкоджанням виконанню ним своїх службових обов’язків, що тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність".
При цьому в Конституційному суду наголосили, що Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за втручання у діяльність державного діяча (стаття 344) та втручання в діяльність судових органів (стаття 376), а статтею 60 Конституції встановлено, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
