Про це повідомляє Інформаційне агенство "Волинські новини".
Волиняни зробили все, щоб повернути його на Батьківщину, однак, після повернення з експедиції зробили шокуючу заяву – знайдений чоловік, найімовірніше, насправді не Ігор Бєлокуров.
Щоб він повернувся, доклали зусиль чимало людей, зокрема й голова Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович, який поїхав уже на фінальні перемовини – викуп полоненого. Втім, повернувшись з експедиції два дні тому, зробив заяву, що, найімовірніше, насправді це не зниклий 30 років тому волинянин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Побитий у Нововолинську «афганець» помер у лікарні
Повернути "свого" додому
"Ми були готові лишитися там на місяць й оформити усі документи та здійснити повернення. Спочатку у нас була чітка інформація, що чоловік у 1988 році потрапив у полон і з того часу знаходиться на території Афганістану. Йшлося про те, що він з Волині.
Ми цим зацікавилися та почали вивчати питання, щоб повернути чоловіка. Хотіли спочатку переконатися, що це дійсно волинянин і далі все зробити тихо, щоб не нашкодити полоненому, але в пресі це прозвучало.
Далі у нас була зустріч на Волині з генералом з республіки Афганістан Дашти Ісмаельом, який пообіцяв сприяти. Також мене покликав до себе голова обласної ради Ігор Палиця та запитав, що треба зробити, аби повернути Бєлокурова. Завдяки йому вся експедиція була профінансована.
Інформація була така, що чоловік не жонатий, дітей немає, паспорту теж немає, і ми вирушили його викупляти з полону", – розповідає Григорій Павлович. Проте як виявиться згодом, в чоловіка є і громадянство, і сім’я та 5 дітей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волинянин-афганець повернувся додому через 30 років (ВІДЕО)
"Не сходиться" ріст
Учасник експедиції Андрій Кадун, який вперше і розповів історію про полоненого, каже, що запідозрив обман ще напередодні.
"Пригадую, коли я вперше повернувся з Афганістану, то ми почали збирати багато інформації про Ігоря Бєлокурова. Стало відомо, що він був широким в плечах на зріст 182 см, а цей не відповідав опису, його зріст був максимум 172 см. Але кличка в нього "рускій" і, як я собі думав, він міг бути полоненим.
Генерал Дашти вже підготував нам передумови для зустрічі й ми полетіли в Кабул, переночувавши, полетіли в Мазарі-Шариф на зустріч з командиром, з яким я вперше зустрічався у лютому. До 4 ранку ми з ним усе обговорювали й зранку він привіз до нас Амріддіна. Ми продовжили з ним спілкування вже тісніше й розмова тривала близько 5 годин. Під час цього ми побачили певні неточності.
Зокрема під час особистої зустрічі Амріддіну показали відеозвернення матері, його старі фотографії молодості, на які він ніяк не відреагував, й тоді його командир сказав, що це був жарт, що воїн Афганістану насправді не волинянин і на фото з України – інша людина. Але це був якийсь дивний жарт", – розповідає Андрій Кадун.
Вражає, що коли показали звернення мами, фото з молодості, то Амріддін казав, що нічого не пам’ятає, далі додав, що його командир дуже жорсткий. На це йому відповіли, мовляв, питання про повернення додому вирішать. Потім взяли в нього пару волосин для проведення експертизи ДНК. Амріддін тоді ще сказав, що йому нічого їхати в Україну, а як поїде, то лише в Німеччину, аби заробити гроші.
Вся історія могла бути вигадкою заради грошей
Слухаючи звернення матері Георгій Павлович не витримує і плаче, пригадуючи, як його самого чекала матір з Афганістану. В Амріддіна – жодної реакції.
"Я думаю, що вони хотіли за це отримати гроші, продавши нам під видом Ігоря звичайного служивого. Спочатку викуп хотіли 5 тисяч доларів, потім більше. А коли ми приїхали з офіційною делегацією, то вже й сам командир казав, що на фото не той самий чоловік, що вони пожартували. Зараз ми чекаємо результати ДНК, хоча за нашими відчуттями – це зовсім інша людина, я впевнений за це на 95%", – каже Андрій Кадун.
[embed]https://www.youtube.com/watch?v=iQ8rluKLj-0[/embed]
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Кабулі загинуло дев’ять українців, – поліція
Сумнівається, що Амріддін - це Ігор Бєлокуров й Григорій Павлович.
"Побачивши звернення його мами, я сам просльозився, бо пам’ятаю, як моя мама мене чекала. А тут було помітно, що емоцій у нього жодних. А почувши материнський голос, він би його впізнав. Показували і його фото, світлини знайомих, однокласників, а він їх просто кидав. Було відчутно, що це не волинянин.
Тому, вийшовши зі студії, я подзвоню мамі Ігоря, скажу нашу думку та попрошу вибачення, що їй довелося таке пережити у 78 років. Але ми свій обов’язок виконали – зробили все, що від нас залежить", – наголосив голова Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану.
[embed]https://www.youtube.com/watch?v=z0qB6jox-2Q[/embed]
