Чимало приватних господарів Камінь-Каширського району останніми роками надають перевагу розвитку свинарства. При цьому розводять не звичайних свиней, а елітних м’ясних порід, виведених за кордоном. Приміром, у США вивели поросят дюрок, в Європі — ландрас та п’єтрен. Саме їм надає перевагу у своєму невеликому господарстві Павло Карпік із села Раків Ліс. Фермер із двадцятилітнім досвідом переконує, що в свинарстві для підвищення продуктивності порід необхідно застосовувати гібридизацію. Він купує чистокровні поросята, затим самостійно схрещує типи свиней та внутрішньопородні лінії. У результаті отримує тварину, якій притаманний скорочений період відгодівлі із підвищеним середньодобовим приростом.
Про це пише газета Полісся.
— Чистопородні свині потребують особливого раціону годування, — ділиться досвідом Павло Карпік. – Ту чи іншу породу селекціонери виводять під спеціальний харч. До прикладу, що стосується моєї практики розведення, то в якості материнської лінії найчастіше використовую свиноматку породи Велика біла (м’ясо-сальна порода, що має великий об’єм) та ландрас. Тоді як для батьківської лінії ефективними є чистопородні представники м’ясних видів. Це, зокрема, дюрок, п’єтрен. А от кнура як батьківську форму для отримання повноцінної товарної свині використовують дво-трьох-чотирьох породні: ландрас-п’єтрен, ландрас-дюрок, п’єтрен-дюрок. З останнього схрещування виходить порода кантор, позаяк сам ландрас не буде швидко рости на наших кормах. Але з позитивних характеристик цього виду є те, що свиноматка дає багато молока потомству, багатоплідна за умови схрещування, — розповідає раківліський свинар.
Для отримання енергії росту в майбутніх поколіннях, при виведенні бажаної породи від термального кнура Павло Йосипович надає перевагу породі макстер — гібрид п’єтрена, виведеного у Франції, належить до типу свиней беконного напряму. Таких кабанів-плідників на фермі Павла Карпіка нині є два. Вони покривають дев’ять свиноматок.
Раціон кормів — основа успіху
На формування туші значним чином впливає вдало підібране харчування. Для того, щоб вирощувати та підтримувати здорове поголів’я, прискорити набір ваги та розмноження, необхідно з моменту відлучення від матері й до кінця годувати свиней правильною їжею. Тварини ці всеїдні, але основою раціону є комбікорм, який фермер виготовляє власноруч.
— Використовую тільки гранульований корм, який проходить термічну обробку. Чогось особливого не додаю, використовую зернову, білкову групу харчів. Останнім часом висіваю сою. Перед тим, як зернобобова потрапить у годівницю поросят, її треба переробити екструдером. За допомогою приладу при високій температурі у плодах, багатих на білки, відділяється зайва олія, і лише тоді гранули готові до споживання.
При раціоні, в якому мінімальна кількість вуглеводів, але достатній відсоток білків, м’ясо скоростиглого з характерним червоно-коричневим окрасом дюрка буде надзвичайно ніжним, натомість зовсім не буде сала. М’ясо з поросяти згаданої породи вирізняється хорошою мармуровістю, відмінно підходить для стейків та сиров’ялення, а тому набуває популярності в ресторанному бізнесі. До речі, найбільший самець дюрка сягнув ваги 360 кілограмів, — ділиться досвідом бувалий фермер.
Споживачі свинини надають перевагу пісному м’ясові, яке має п’єтрен. Нежирну свинину дуже полюбляють європейці. Вважається, що розведення плямистих п’єтренів не завжди є вигідною справою, оскільки свиноматка характеризується невисокою плодючістю та не має багато молока.
Сприятливі умови утримання
Для того, щоб свині швидко росли та менше хворіли, їм потрібні комфортні умови утримання. Наприклад, у маточнику мають бути належний рівень гігієни, відповідна температура та доступ до свіжого повітря. Це стосується і інших приміщень свинарника. Влітку фермерам слід дбати про систему кондиціювання, адже недостатність кисню та невідповідність переліченим правилам можуть призвести до втрати поголів’я.
Якщо п’єтрен любить тепло і світло, то свині фермера-початківця Сергія Шворака із Сошичне полюбляють вигул на свіжому повітрі та можуть утримуватись на таких пасовищах до мінусових температур. Мова йде про угорську мангалицю. Ці парнокопитні належать до екзотичного виду тварин — зовні нагадують вівців, адже вкриті кучерявою шерстю. Здебільшого цей вид свиней розводять на Закарпатті і люблять їх за смак м’яса, що нагадує дичину.
М’ясо мангалиці використовують у статусних рестораціях для приготування особливих страв. Поросят відгодовують лише рослинною їжею. Бо якщо включити до раціону зерно, то тушка свині матиме запашне і ніжне сало. Сошичненський свинар каже, що для утримання обрав цю породу передусім через її невибагливість до умов.
— У мене свині зимують на дворі у спеціальному вольєрі. Свиноматки дуже добре вигодовують потомство. Мангалиця стійка до хвороб, очевидно, через те, що схрещена з диким кабаном. Цим свиням не треба робити щеплень завдяки високому імунітету. Із м’яса цієї породи виготовляють відомий делікатес — іспанський хамон, а ще воно не містить холестерину — розповідає Сергій Шворак.
Поки що у господарстві сошичненця є лише три свиноматки, але пан Сергій планує збільшити поголів’я. “Однак, якби держава заохочувала агровиробників, то створив би величезну ферму”, — поділився планами свинар.
