Нині важко знайти травниць, знахарок. Старші люди, які цим займалися, відходять у вічність, а молодь такими методами лікування не цікавиться. Тож коли почули від бібліотекарки села Забороль Мирослави Ліщук про подружжя, яке захоплюється народною медициною, одразу вирішили завітати до них у село Одеради Луцького району.
Про це пише Вісник.
Ісландський мох заготовляла на Поліссі
Раїса Голюк з чоловіком Григорієм Цибуліним раніше жили у Луцьку. А у село приїхали доглядати маму, й так тут лишилися. Після міської квартири краса навкруги видалася раєм! Саме близькість з природою найбільше подобається подружжю, адже Григорій Григорович має 65 вуликів, а дружина знається на травах, тож часто заготовляє їх у місцевому лісочку. За освітою вона педагог, а в душі – фітотерпевт. Розповідає, що з травами та їхніми цілющими властивостями познайомилися, коли закінчувала третій курс педінституту. Мала захист дипломної роботи по лікарських травах. Їздила на Світязь заготовляти зілля. Непроста і клопітка це робота, тому дівчина хотіла змінити тему дослідження, але викладачка зауважила: «Ні, Раїсо Михайлівно, не робіть цього. Побачите, ще потім згадуватимете мене багато разів». І як у воду дивилася! Колишня студентка й досі вдячна їй за пораду.
У 1971 році за направленням молоденька вчителька поїхала працювати на Ратнівщину.
– Я була наче на безлюдному острові, далеко від світу, у Щитинській Волі, – пригадує. – А як пішла у ліс, то побачила, яке там багатство довкола. Заготовляла ісландський мох – він дуже помічний при застуді. А на нього місцеві навіть не дивилися. Зачувши, що знаюся на травах, усі почали йти до мене. Хоч і небагато часу мала, бо працювала у три зміни, але нікому старалася не відмовляти. І медичній сестрі помагала.
Коли народилася дитинка, молоденька вчителька попросила, щоб її перевели «поближче до цивілізації». Роботу дали на Горохівщині. Маючи достатньо стажу, рано вийшла на пенсію, і коли перебралися в Одеради, сповна віддала себе народній медицині.
Витратив сорок тисяч, а помогло парило за 15 гривень
Недалечко від оселі подружжя ліс, але Раїса Михайлівна разом з чоловіком насадили деревець, щоб він підступив ще ближче. Тепер щороку збирають грибочки майже під городом. І лікарських трав навколо чимало, багато росте на клумбі, а як немає потрібних, то чоловік везе дружину в інші місцини, щоб заготовити їх.
Понад двадцять років Раїса Михайлівна продавала мед, бджолопродукти та цілюще зілля на Привокзальному ринку. Її знають люди, багатьом допомогла.
– У мене була одна умова: коли купляєте, то на другий раз приходите і кажете, помогло, чи не помогло. Один чоловік щотижня брав мед. І раз завів розмову: «Пані Зубицька, – так мене жартома охрестила одна продавчиня, – буду я вмирати». – «Що сталося?» – «Мені допікає печія. Я зварником працюю на двох роботах, постійно на сухих пайках, от шлунок і забастував. Куди не їздив, що не робив – толку нема. Витратив уже 35 тисяч гривень. Аж у Києві обстежувався, ще п’ять тисяч там лишив». «Я вам не дам померти, – кажу. – От вам в’язочка зілля – парило». Розказала, як пити. Чоловік скривився, але сказав, що з поваги до мене спробує. Минув тиждень, бачу – йде він разом з товаришем. «Ось це Раїса Михайлівна – моя рятівниця! – взявся нас знайомити. – Тепер ще моєму другу допоможіть, бо теж має таку проблему». Взагалі, курс лікування три тижні. Обов’язково треба дотримуватися дієти, не їсти смаженого, оцту. Хоча яблучний можна вживати. А ще на дорогу наказала їм: «Горілки, хлопчики, зась! Інакше я з вами не товаришую. Бо потім скажете, що нічого ті зілляки не помогли…». Вони мене послухалися і дякували потім.
Калина – то підступна штука
Нині Раїса Михайлівна з чоловіком торгують на фермерському ринку на вулиці Глушець у Луцьку. Григорій Григорович усе знає про цілющі властивості бджолиних продуктів, а дружина – про хвороби та яка трава їх здолає. Багато інформації тримає в пам’яті, а ще більше черпає у різноманітних енциклопедіях, журналах.
– Часто беруть парило, – каже травниця. – Воно корисне для печінки, позбавляє поліпів внутрішніх органів, виразки шлунка. А знаєте, чого його так називають? Бо колись люди не закінчували інститутів, але були мудрі. Жменю цієї трави кидали у діжки після молока, капусти, огірків і заливали кип’ятком, тобто парили, накривали ганчіркою, щоб трохи постояло. Медициною доведено, що це зілля вбиває мікроби гниття і бродіння. Так наші предки проводили дезінфекцію. Коли з’явився коронавірус, то всі хотіли протизастудні збори.
– А ще кажуть калину пити…
– О, калина – це підступна штука, – хитає головою. – Треба її пити дозовано і лишень з медом. А то люди додають багато цукру, і виходить сироп, який загущує кров. Розріджувати її допоможе материнка. Вона заспокійлива, а головне – допомагає при жіночих хворобах. Недарма має у назві слово «мати». Столову ложку трави залити літром кип’ятку. Вживати до їди, а увечері – після, і перед самим сном. Можна пити по 100 грамів тричі на день і поєднувати з мелісою. Є велика різниця, коли що приймати. Запам’ятайте: усі діабетичні засоби п’ють після їди!
Люди кидають хімію в землю, а потім її їдять
Раїса Михайлівна з любов’ю розповідає про кожну рослинку. І зізнається, що їй дуже болить, коли землю труять хімією. Жінка переконана, що більшість людських хвороб – саме від цього:
– Кругом усе кроплять: і поля, і городи. А мені з чоловіком уже сімдесят, а все цюкаємо. Ніде й грама селітри не кидаю. Якось прийшла по допомогу жінка, у якої дуже набрякли ноги. Чесно сказала, що допомогти не можу, бо їдять м’ясо на «хімії», овочі кроплені. Все пішло в організм.
Раїса Михайлівна не відкидає офіційної медицини, але переконана, що у природі є багато ліків, які теж допомагають, не завдаючи шкоди іншим органам. І свідчення тому – відгуки людей, які приходять до травниці.
