Мила та завжди усміхнена Варвара Анашкіна виросла та проживає у самісінькому центрі Луцька. Однак, у свої 29-років дівчина для прогулянок змушена використовувати візок, але для цього їй потрібно подолати десятки перешкод, аби спуститися з шостого поверху та вийти на подвір’я.
«Я живу в багатоквартирному житловому будинку на шостому поверсі в центрі Луцька. На прогулянку в місто я виходжу раз у тиждень. Я не можу вийти частіше на вулицю, через те, що у моєму будинку немає пандусів та й ліфт уже тривалий період часу не працює», - розповідає дівчина.
Взагалі, для того, щоб поїхати Варварі до лікаря потрібно щоразу викликати таксі, адже міський громадський транспорт не облаштований для проїзду людей з порушенням опорно-рухового апарату.
«Виходячи на вулицю, дуже часто зустрічаєшся з перешкодами та складнощами такими, як високі бордюри, нерівності на пішохідних доріжках. Щоб перетнути всі ці перешкоди, мені, як дівчині, потрібно докласти чималих зусиль. Ще більших складнощів виникає при доїзді до друзів, рідних чи за потребами до медичних закладів, а так хочеться комунікувати, не бути самій вдома», - ділиться Варвара.
Дівчина розповідає, що було б значно краще, якби у нашому Луцьку діяло соціальне таксі, за допомогою якого можна б було добиратися до друзів чи інші заклади. В інших містах влада турбується та піклується про людей на візочках, чи з порушенням зору. Функціонують відповідні центри та соціальне таксі.
«Відкритим у нашому місті лишається питання облаштування пандусів біля житлових будинків, магазинів, це вже не говорячи про заклади дозвілля. Часто встановлені пандуси є непридатними для використання. Складається враження, що ті хто їх монтував, ніколи в житті їх не перевіряв на доступність».
Дівчина впевнена, що якби чиновники та посадовці міркували з точки зору тих людей, які стикаються з такими труднощами, то сьогодні менше закрадались думки в голову про слова «люди з обмеженими можливостями».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Луцьку хочуть забезпечити вільне переміщення людей з інвалідністю
«Чи пробували хоча б чиновники сісти на день у візок та проїхатися центральними вуличками міста. Потрапити до парку чи перевірити на доступність театр ім. Шевченка. Перевірити на доступність міський громадський транспорт? Ми ж такі люди, як всі. Ми хочемо бачитися із друзями, відвідувати заклади. Жити», - наголошує Варвара.
На думку дівчини, інвалідність – це складне явище, що відображає взаємодію між особливостями людини і суспільства, в якому вона живе. І найважливіше – треба пам’ятати, що кожна людина з інвалідністю – це така ж людина, як і без неї.
