– Я є чоловік! Чого я мав відсиджуватися вдома, коли в мою країну прийшла біда?– каже пан Дмитро. Він добровольцем прибув під стіни РТЦК та СП у рідному Володимирі 24 лютого 2022 року – щойно дізнавшись про повномасштабне вторгнення.
Історією бійця поділилися на ФБ-сторінці 100-їомбр, - пише ВолиньUA.
– Людей було настільки багато, що моя черга підійшла вже після опівночі. Тож у військовому квитку записали, що я мобілізований 25 лютого, – з усмішкою на вустах розповідає чоловік.
Хоча військовою кар’єрою Дмитро марив із самісінького дитинства. Свого часу вступив на навчання до Львівського військового ліцею імені Героїв Крут. Як зізнається чоловік, щоденна «муштра» трохи набридала – проте навчання в ліцеї у буремні 1990-ті допомогло уникнути негативного впливу «поганих компаній».
А ще юнакові страшенно подобалося природознавство. Пригадує, як під час літніх канікул у бабусі на Хмельниччині мало не напам’ять вивчив усі чотири енциклопедії про навколишній світ, які були в сільській бібліотеці!
До речі, на енциклопедичний склад розуму Дмитра (а на додачу – і на форму голови!) у війську відразу звернув увагу один із побратимів. Звідсіля й оригінальне псевдо бійця – «Глобус»…
Від самісіньких початків волинянин служить у мінометній батареї тепер 3 мехбату 100 омбр (раніше це був 55 об 100 обр ТрО). Дмитро є номером обслуги 120 мм міномету.
Цікаво, що волинський мінометник має і свій неповторний візуальний образ. Свою бойову каску боєць прикрасив… пір’їнами з хвоста фазана – ці птахи часто є «сусідами» наших бійців на сході України.
Також «Глобус» дуже чітко обґрунтовує свою впевненість у майбутній Перемозі над окупантами:
– Вони – збіговисько ординців. А ми – спільнота цивілізованих людей, які борються за святу справу, за свободу своєї Батьківщини, – каже воїн «Сталевої Сотки», – До прикладу, у нашій «мінометці» все тримається на силі побратимства, на відчутті плеча. Впевнений, що мої хлопці не підведуть мене за жодних обставин. Тож і я робитиму все можливе, аби не підвести їх.
На рідній Волині на повернення Дмитра з нетерпінням чекають рідні: батьки Олег Леонтійович і Клавдія Олександрівна, дружина Олена Михайлівна, а також донечки від попереднього шлюбу – Яна та Ельвіна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Повернувся з-за кордону, щоб боронити Україну: спогади про Героя з Волині Віктора Копетюка
