Сучасне місто - великий складний організм, який тісно взаємодіє з навколишнім середовищем і формує власне. Це середовище створили люди. Але населяють його не лише люди. З появою перших цивілізацій постійними супутниками людини в населених пунктах стали тварини.
Співіснування людей і інших живих істот у містах мало різні, часто жахливі наслідки. Адже окремі тварини є носіями збудників смертельних хвороб. Спустошливі епідемії стародавнього часу та середніх віків знищували десятки мільйонів людей, які навіть не здогадувалися про винуватців власної смерті. Щурі, які заполонили міста тих історичних епох і жили поруч з людьми, принесли Чорну смерть у Європу. Пройшло багато століть перш ніж суспільства усвідомили, що безконтрольне розмноження тварин у містах загрожує здоров’ю його мешканців.
Сьогодні рівень розвитку та благополуччя населеного пункту оцінюють не тільки за чистими освітленими вулицями та наявністю затишних місць відпочинку. Безпритульні тварини у містах – переконлива ознака відсталості держави. І за цим показником Україна точно не входить до переліку високорозвинутих країн світу. Бродячі пси та інші тварини окупували наші вулиці. У Луцьку стан справ не набагато кращий, попри те, що у місті не один рік функціонує комунальне підприємство, покликане вирішувати проблему.
Якщо турист з Заходу випадково приїде у Луцьк, йому в око обов’язково впаде велика кількість бездомних псів, які бродять вулицями міста. Деяким іноземцям після візиту в обласний центр Волині може здатися, що у нас панує культ бродячого собаки, подібно до того як в Індії – культ корови. От тільки чи буде турист після цього рекомендувати відвідати наше місто своїм друзям? Адже в його уяві місто, де зграями бігають собаки, буде асоціюватися з відсталістю і низьким рівнем комфорту.
На жаль, у запалі боротьби за права тварин, у нас часто забувають про те, що міське середовище створене в першу чергу для комфортного життя і перебування там людей. А чи можна назвати комфортним і безпечним середовище, де мешканці мають щодня оминати зграї агресивних псів на вулицях? Де на зупинках громадського транспорту часом більше собак, ніж людей. Де не можна спокійно пробігтися (навіть на стадіоні біля школи) чи проїхатися велосипедом, бо ризикуєш стати об’єктом нападу агресивних тварин. Де будь-який різкий рух можна послужити сигналом до агресії з боку пса. Хіба мало було випадків, коли зграї собак нападали на бідну нещасну бабусю-пенсіонерку, на малих дітей, на самотніх жінок? Хіба не існує ризику появи у місті смертельно небезпечної хвороби – сказу, при безконтрольному поширенні безпритульних тварин?
На мою думку, ненормально, коли лучани мають підлаштовувати свою поведінку на вулиці міста під можливу реакцію безпритульних тварин. Тим більше, що навіть професіонали не завжди можуть спрогнозувати поведінку собаки. Чомусь в нас часто забувають, що життя людини, її безпека та здоров’я – основні цінності. А у випадку нападу на людину з боку тварин ще й шукають виправдання агресії. Чи бува чимось не розгнівили ми, йдучи по своїх справах, песиків? Може, не так поводилися, не на ту територію зайшли чи голосно розмовляли? Таке зміщення пріоритетів шкодить і людям, і тваринам.
У країнах Європи, США, Канаді зграї безпритульних собак у місті – надзвичайно рідкісне явище. А все завдяки іншим підходам. Бродячі собаки на вулицях є власністю муніципалітетів. Якщо така собака когось покусала, то міська влада зобов'язана відшкодувати потерпілому вартість лікування і компенсувати моральну шкоду. А це тисячі доларів або євро! Законодавство працює таким чином, що нічийних тварин просто не існує. А господарі несуть значно більшу відповідальність за свою тварину. Пора й Луцьку брати приклад з передового світового досвіду, а не створювати оазиси небезпеки для своїх же мешканців.
