Віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина подала до Верховної Ради заяву про відставку із займаної посади.
Про це повідомляє голова ВР Руслан Стефанчук у соцмережах, - пише ВолиньUA.
"До Верховної Ради України надійшла заява від Віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Стефанішиної О.В. про відставку. Заяву буде розглянуто на одному з найближчих пленарних засідань", - пише він.
Напередодні Ольга дала інтерв'ю РБК-Україна:
Цього року на європейському шляху України сталася величезна перемога – було офіційно розпочато переговори про вступ до ЄС. Хоча цей процес непростий і дуже забюрократизований, профільний віце-прем'єр Ольга Стефанішина має оптимістичні оцінки його перспектив – хоча й визнає, що саме зараз проходить найскладніший етап.
Але розмову з нею РБК-Україна розпочало не з європейської, а з євроатлантичної тематики, а саме – з останнього саміту Альянсу. Попри окремі конкретні практичні результати в плані військової допомоги, Україна так і не дочекалась головного – запрошення вступити в НАТО. Але, як запевняє Стефанішина, з порядку денного це питання ніхто не зніматиме.
– Давайте почнемо з теми НАТО, нагадайте, будь ласка, ключові підсумки останнього саміту у Вашингтоні: що Україна отримала, що не отримала, і головне – чи могла отримати більше?
– Є кілька речей, які ми дуже добре зараз усвідомлюємо, які були підсвічені самою повномасштабною агресією. Ми завжди вимагали від НАТО рішучих кроків, вимагали певних військових рішень, закриття неба, посилення авіаційного патрулювання, координації військової допомоги.
Ми завжди чули такі політичні відмовки, але цей шлях дозволив нам достатньо глибоко вивчити те, як працює натівська система. Більшість рішень приймаються на середньому військовому рівні, де Україна не представлена, бо ми не є членами НАТО. Тобто якщо працює система, якщо рішення ухвалені на всіх інших рівнях, тоді лідери збираються для їх "освячення".
Коли ми говоримо про результати Вашингтонського саміту, для України це великий успіх, тому що всередині НАТО ми створили дві структури. Перше, це в рамках військового європейського командування створена місія НАТО з питання координації військової допомоги, підтримки, тренування. Неформально вона називається NATO Ukraine Command, тобто це підрозділ у військовій частині структури НАТО. Це структура, яка створюється всередині НАТО для координації роботи союзників і для підсилення формату Рамштайну. Тобто фактично будь-яке політичне рішення, до якого ми рухаємося або до якого ми закликаємо, тепер буде пропрацьовуватись в рамках існуючої структури.
Тобто у нас фактично є "департамент України в НАТО", і це дуже важливо, це військове рішення передусім, ця місія має політичний мандат. У вересні сюди вже прибуде керівник представництва і він буде вищим цивільним представником по цій місії. Це британець, він був заступником генерального секретаря НАТО. У нього дуже хороший політичний і натівський бекграунд. Тобто це таке достатньо сильне призначення.
Так само на Вашингтонському саміті ми створили ще одну структуру. Це перша структура між Україною і Альянсом як юридична особа – JATEC. Це – спільний центр по аналізу, тренуванню і навчанню, тобто це структура, яка буде взаємодіяти з Генштабом і з союзницькими військовими силами. Ця структура наразі розгорнута в Польщі. Туди будуть делеговані представники різних елементів Збройних сил і Міністерства оборони України.
Важливим для нас кроком в контексті членства, в першу чергу як меседж агресору, це те, що членство України в НАТО було визначено "незворотнім". Про це особисто відбувалися розмови нашого президента Зеленського з президентом Байденом. І це дуже важливе рішення, тому що воно дійсно укладено консенсусом, з розумінням того, що одна з країн знову "попила кави" у потрібний момент. Що, звичайно, ми залишаємо на майбутнє, це питання запрошення України в НАТО.
Читайте також: Без скальпеля: у лікарні на Волині проводять пластику кили стравоходу
– Чи реалістично це під час активної фази війни?
– Якщо говорити без прив'язки до України, війни, російської агресії, то теоретично це могло би бути неправильно.
Але, по-перше, Україна зберегла повну адміністративну, інституційну спроможність в умовах війни. У нас функціонують всі гілки влади на всіх рівнях і ми рухаємося до членства в Європейському Союзі. Ми впроваджуємо реформи в державі, ми створюємо нові інституції, їх посилюємо і фактично за два з половиною роки повномасштабної війни всі наші збройні сили перейшли на функціонування в режимі стандартів, принципів, підходів НАТО і натівського озброєння.
Безумовно, між запрошенням і членством є шлях. І я думаю, що якраз зараз наступає правильний момент, щоб це питання піднімати. Чому? Тому що ми вже маємо певний досвід цієї війни як країна. Ми вже знаємо всі спроможності щодо координації воєнної підтримки. Ми повинні дивитись у майбутнє і більш стратегічно планувати. Я впевнена, що запрошення – це якраз можливість формувати індивідуальні домовленості з кожним союзником стосовно того, яким буде членство України в НАТО.
– Наступного року саміт НАТО пройде в Гаазі. Ми будемо знову артикулювати питання про запрошення перед цим самітом, добиватися його, розраховувати на це?
– Ми будемо це робити раніше, тому що 1 жовтня заступає на посаду новий генеральний секретар НАТО, його перший візит в Україну, безумовно, буде присвячений політичному рішенню.
Я хочу звернути увагу, що після запрошення країни в НАТО відбувається ратифікація протоколів про приєднання. Це має бути 32 рішення парламенту або уряду або президента кожної країни. І ми бачили цей процес для Швеції, для Фінляндії. Фінляндія пройшла це одномоментно, це таке фінляндське диво, але Швеції на шляху до цієї ратифікації довелось впровадити низку дуже важких рішень і не тільки це стосувались змін до законодавства.
Запрошення – це серйозний намір говорити про майбутнє. І, звичайно, ми це питання не знімаємо з порядку денного і так само, як каже президент, воно буде на порядку денному настільки, скільки потрібно для ухвалення рішення.
Але так само запрошення – це рішення, яке може бути ухвалене в будь-який момент, незалежно від саміту.
– Є дві основні країни, які скептично ставляться до будь-яких серйозних наступних кроків в плані інтеграції України, це США і Німеччина. Що може змінитися для України і НАТО як структури у випадку зміни влади в Білому домі?
– Питання членства України в НАТО не буде зніматись з порядку денного, тому що самі союзники визначили, що цей шлях незворотній. І питання євроатлантичних прагнень України завжди було в порядку денному на всіх зустрічах на всіх рівнях з колегами зі США, і з української сторони це не зміниться.Я вважаю, що питання запрошення України до НАТО – це є сам по собі елемент стримування російської агресії.
– А не навпаки – не ескалація, правильно?
– Так, і стимулювання союзників не дистанціюватись від війни в центрі Європи. І, скажімо так, меседж союзників, що війна в Європі не стає нормальністю. Тобто, фактично, це більше про нашу внутрішню роботу, внутрішню мобілізацію в Європі.
– Досить часто в контексті обговорень членства України в НАТО, формату цього членства, його умов, дискутуються так звані "гібридні варіанти", наприклад, чи можна так зробити, що гарантії Альянсу будуть розповсюджуватися, наприклад, на територію, яку контролює Україна де-факто. Таке входження в НАТО "частинами" в принципі можна обговорювати?
– Я не вважаю, що Україна має пропонувати зараз якісь рішення до того, як союзники не запропонували українське членство в Альянсу. Україна буде чути всіх союзників, буде вести перемовини з кожною з 32 держав-членів НАТО. Ми не будемо ніколи ставити питання стосовно певних обмежень чи перерозподілу у питанні членства в НАТО. Є Україна в межах кордонів 1991 року, суверенна. незалежна країна, яка приєднується до НАТО. На етапі, коли мова буде йти про ратифікацію рішення про приєднання України до НАТО, ми будемо спілкуватись з усіма, і цей процес буде відкритий, публічний, але на даному етапі між Україною і союзниками не створено жодного формату, де такі дискусії можуть мати місце.
