Про це інформує «ВолиньUA».
В холі Культурно-мистецького центру, на імпровізовану прес-конференцію, зібралися друзі композитора аби перед музичним виступом трішки побалакати і про ювіляра, і про українську музику. З Києва приїхав Роман Коляда, з Тернополя – Василь Карапулько, а з Луцька – Валерій Ленартович.
Тон розмови задав Сергій Шишкін. Він нещодавно переніс важку хворобу, але поступово повертається на сцену та тримає руку на пульсі життя рідного Володимира-Волинського.
Сергій Шишкін пригадав людей з якими починав всій шлях у музику, з ким працював, кого вчив і від кого сам вчився. Багато уваги приділив аналізу сучасного стану української культури та тим музичним вподобанням, які нав’язують українцям з екранів телевізора.
- Нам є, що показувати по плазмах у кнайпах і власники закладів могли б на це впливати, - зауважив Сергій Шишкін.
Торкнувся композитор і актуальної для Володимира теми осучаснення центральної площі міста. Пригадав, що коли на площі встановлювали обеліск, то тодішня влада ледь не все місто зігнала на це дійство. Шишкін провів паралель з тим як зустрічали 14-ту бригаду, яка поверталася зі сходу на ротацію. Особовий склад бригади з військової частини йшов на площу міста, але вулиця Ковельська була порожня. Уже такої шани українським військовим не було.
Далі слово взяв Роман Коляда – піаніст, композитор та журналіст, який нагадав, що товариство зібралося з нагоди дня народження. Чесно зізнався, що у його житті є мало людей заради яких він здолає 400 кілометрів і, що він щасливий, що серед цих людей є Сергій Шишкін.
- Я хочу побажати здоров’я. Хочу побажати, щоб не було відчуття, що все дарма, я хочу, щоб почуття було рівно протилежне і щоб щодня щось змінювалося на краще. Якщо чесно, ми сьогодні з друзями їхали сюди і я бачив, як ця земля змінюється на краще. Не знаю чи помітно це вам тут на місці, але змінюються дороги, подвір’я, з’являються корпуси нових заводів. Ця земля змінюється дуже повільно. Змінювати середовище, яке пережило совєцький союз – важко, але долаючи цю інерцію, зміни все одно відбувається. Я хочу, щоб це відчуття незворотності змін було у житті Сергія Шишкіна, у моєму та вас усіх, тому що зрештою ми живемо не заради того, щоб жерти і вмерти. Ми живемо заради того, щоб щось змінити у своєму житті, - зазначив пан Коляда і висловив прохання до суспільства цінувати скарби, які маємо доки вони живі.
Музикант з Тернополя Василь Карапулько пригадав за яких обставин познайомився з Сергієм Шишкіном. Трапилося це в Києві на ювілеї в Григорія Лук`яненка: в перший день познайомилися, а наступного дня відіграли на трьох концертах.
- Сергій у дечому мене розкрутив, дуже багато зробив у моєму житті, щоб про мене взнала Україна. Я дякую тобі за це і думаю, що ми ще не один концерт зіграємо разом і ти заспіваєш свої прекрасні пісні. Щиро та чесно вважаю, що ти – титульна сторінка книги «Україна музична». Ця сторінка написана хорошим, якісним шрифтом і наповнена прекрасним змістом.
Музикант та гончар Валерій Ленартович висловився стисло «Шишкін, добре, що ти є», та жартома зауважив, що він згоден з усіма виступаючими: «Я не можу бути незгоден, бо Шишкін збирає завжди згодних».
Після прес-конференції відбувся святковий концерт під відкритим небом. Роман Коляда, Василь Карапулько, Валерій Ленартович та власне сам ювіляр Сергій Шишкін та його син теж Сергій Шишкін, грали, співали, жартували…
