Сьогодні навіть далекій від політики людині цілком зрозуміло, що Гройсман і його команда не здатні провести жодні реформи. Економічного дива не сталося. Ціни невпинно зростають не по місяцям, а по дням. Бюджет не виконується, казна пустує. А закордонні інвестори все ніяк не хочуть повірити у щирість української влади і не поспішають вкладати гроші в Україну.
Селфі з виборцями та піар під час засідань Кабміну не допомагають. ВВП ніяк не хоче зростати. Народ масово виїжджає на заробітки. Вся боротьба з корупцією виявилася суцільним окозамилюванням і фарсом. Справжні корупціонери насолоджуються повним безсиллям цілого полчища антикорупційних структур. Для олігархів створені чудові тепличні умови для прискореного обдирання і так бідного населення. Вони щасливі, що Україною керує такий бездарний і беззубий уряд.
Але, незважаючи на провальні результати свого правління, влада абсолютно не бажає залишати теплі крісла, які дають стільки можливостей для збагачення. Проте існує проблема: українці вперто не хочуть вірити казкам Гройсмана про те, що все чудово і прекрасно. Адже на своїй кишені відчувають наслідки роботи цього «менеджера нового типу».
Мінімальна зарплата в України, встановлена урядом, є нижчою від рівня злиденності, визначного ООН. Організація об’єднаних націй визначає рівень злиденності як спроможність людини витратити в день для свого існування 5 доларів. Українці ж при мінімальній заробітній платі у 3,7 тис. грн не можуть собі дозволити і цього. А що говорити про пенсії, які прирікають на напівголодне існування мільйони людей? Не за горами нове щастя від влади у вигляді зростання комунальних тарифів…
Проте Гройсман, як свого часу Яценюк, від скромності точно не помре. Він продовжує вважати себе найкращим главою уряду. І разом з правлячою командою на чолі з президентом сподівається на успішний результат виборів наступного року.
Що потрібно для того, аби залишається владі? Спробувати обдурити українців і змусити повірити, що все не так погано. Звісно, переконати народ у тому, що країною керують чесні, принципові, порядні і патріотичні люди, які день і ніч працюють на розбудовою держави, навряд чи вийде. Але існують інші методи маніпуляції свідомістю. Як показує практика, вони досі чудово працюють в українських реаліях.
Читайте також: Гриневич вперто не бажає відповідати за свою провальну роботу, – Анатолій Вітів
Пригадуєте, як рік тому уряд розтрубив про революційне підняття пенсій? Тоді мільйони українців чекали, коли ж отримають таке бажане підвищення до своїх мізерних виплат. Піднявся цілий ажіотаж. А коли настав час отримати на руки нові осучаснені пенсії, то з’ясувалося, що вони зросли в середньому на 100 – 200 гривень. А в декого взагалі залишилися на попередньому рівні. І це на фоні скаженого росту цін за минулі роки! Але Гройсман поспішив протрубити на всю країну про видатне покращення життя старшого покоління. Ще раніше удвічі підняли мінімальну зарплату. Але чи відчули українці покращення життя? Чи це зростання виявилося фейковим і було швидко нівельоване інфляцією?
Напередодні виборчої кампанії влада знову вирішила взятися за старі методи, надівши на себе маску турботи про збіднілих українців. Уряд заявив, що з наступного року підвищить мінімалку. А у березні 2019 року, якраз перед самими виборами, Гройсман пообіцяв нове осучаснення пенсій. Напевно, влада вірить, що отримавши на руки сотню-дві гривень, знецінених нестримним ростом цін, народ ошаленіє від щастя, забуде про важке життя і дружніми колонами піде голосувати за правлячу команду.
Читайте також: Хворобливі марення польського МЗС можуть мати погані наслідки для Польщі, – Анатолій Вітів
Плани уряду Гройсмана мені дуже нагадують уряд Януковича, який у вересні 2004 року підняв пенсії. Хоча це не врятувало його від поразки на виборах через два місяці. Але не факт, що Кабмін навіть зможе виконати свої наміри. Бо, як повідомила Рахункова палата, «видатний прем’єр» Гройсман та його міністри догосподарювалися до того, що грошей на підняття зарплат і пенсій може не вистачити. Наповнювати казну в корумпованій олігархічній державі немає звідки. Влада ж вперто не хоче ухвалювати запропоновані «Свободою» антиолігархічні пакети законів, які дозволили б суттєво збільшити надходження до бюджету і вивести з офшорів вкрадений капітал. А апетити можновладців, чинуш, суддів та прокурорів ростуть небувалими темпами. Як би там не було, народ в будь-якому випадку програє, якщо вкотре наївно повірить солодким обіцянкам Гройсмана.
Анатолій Вітів, голова Волинської «Свободи», депутат Волинської облради
