Андрій Бадзюнь – відомий політик на теренах Володимир-Волинського району. Він очолює фракцію ВО «Свобода» у Нововолинській міській раді. А віднедавна політична сила довірила йому керувати Володимир-Волинською районною організацією. Тож у розмові ми поцікавилися про плани Андрія Бадзюня щодо розбудови партійної структури, а також про те, як він оцінює роботу нової влади Нововолинська і чим живе поза політикою.
- Андрію Анатолійовичу, ви очолили Володимир-Волинську районну організацію ВО «Свобода». Які у вас відчуття з цього приводу?
- Передусім хочу подякувати за висловлену мені довіру. Головне відчуття – це відчуття відповідальності. Адже попереду багато роботи. Основну увагу потрібно приділити розбудові місцевих осередків політичної сили в громадах. У розрізі району «Свобода» представлена нерівномірно. Є громади, в яких політична сила активна і впливова. А є такі, де організація слабка і потребує підсилення.
Загалом конференція районної організації показала, що у партії є серйозний людський потенціал. Майже у кожній громаді у нас є депутати. Особливо активно працюємо у Володимир-Волинській районній раді та Нововолинській міській раді. Люди мотивовані і налаштовані на результат. Вони розуміють ситуацію, в якій перебуває Україна. І незадоволені поточним станом справ. Хоча ми ніколи не підтримували Зеленського, тому провали влади для нас не є несподіванкою.
- На що будете звертати увагу у роботі в першу чергу?
- Наше стратегічне завдання – розбудова і розвиток політичної структури. Володимир-Волинський район – найкомпактніший серед районів Волинської області. Сюди входить 11 громад і два міста обласного значення. Ми проаналізували підсумки минулої виборчої кампанії. Бачимо, де не спрацювали ефективно. Зокрема, незадовільний результат партії був у Володимирі. Я людина відверта і вмію визнавати помилки та чесно говорити про реальний стан справ. У найближчий час планую відвідати усі громади району, поспілкуватися з активом. Краще зрозуміти ситуацію зсередини. Що турбує людей і чим вони живуть. І лише після такої своєрідної «інвентаризації» кадрового складу буду ухвалювати певні висновки та роботи кадрові призначення.
- Поговоримо про місто Нововолинськ. Ви очолюєте фракцію ВО «Свобода» у Нововолинській міській раді. Чи задоволені її роботою?
- Фракція працює активно і монолітно. У нас немає внутрішніх чвар чи розбіжностей у політичній позиції. Фактично «Свобода» - єдина політична сила, яка перебуває в опозиції до нинішньої міської влади. Також ми постійно спілкуємось з людьми, проводимо прийоми громадян. У Нововолинській громаді кажуть: якщо треба вирішити проблему, потрібно йти лише до «Свободи».
- Ваша політична сила не підтримала проєкт бюджету Нововолинської міської громади на 2022 рік. Чому?
- На це є вагомі причини. По-перше, цей бюджет формувався не на основі широкого обговорення усім депутатським корпусом. Так виглядає, що він був спущений зверху народним депутатом Ігорем Гузем та його командою. По-друге, бюджет 2022 року з його фінансовою частиною – це сором і ганьба для Нововолинська.
- Що ви маєте на увазі?
- Наведу кілька цифр і ви все зрозумієте. Бюджет Ковеля у 2022 році становитиме 818 млн гривень, з них бюджет розвитку міста - 146 млн гривень. Бюджет Нововолинська на 2022 рік – 442 млн гривень. А бюджет розвитку складає мізерних 7 млн гривень! Що можна зробити за ці 7 млн гривень? Та майже нічого. Ковель і Нововолинськ – міста схожі за економічним і промисловим потенціалом, за кількістю населення, але прірва між бюджетами у них величезна. Це як порівняти село і місто. Додам, що у Луцьку бюджет розвитку взагалі становить пів мільярда гривень. Але це хоча б обласний центр. Але ж Нововолинськ поступається навіть місту Володимиру, бюджет розвитку якого у 2022 році становитиме понад 24 млн гривень. І це при тому, що Володимир відчутно менший за Нововолинську громаду як за кількістю населення, так і за промисловою потужністю.
- Що ж, прірва у фінансових можливостях міст дійсно вражає. Можливо, є якісь логічні обгрунтування таким цифрам?
- У мене немає якихось логічних пояснень. Можливо, команда Бориса Карпуса ставить за мету деіндустріалізувати Нововолинськ і перетворити його у селище. Тоді я ще можу зрозуміти такі дивні цифри. До речі, у 2022 році бюджет розвитку Мар'янівської селищної громади Волинської області теж становитиме 7 млн гривень. Населення Мар’янівської громади 8 тисяч осіб, а Нововолинської міської - майже 60 тисяч. Відчуваєте різницю? Що ще потрібно для того, щоб оцінити ефективність роботи міської влади?
- На фоні таких провальних цифр у мене виникає питання: що з оплатою праці міського голови?
- Нещодавно вийшло журналістське розслідування про рівень зарплат очільників громад Володимир-Волинського району. У мера Нововолинська зарплата за місяць найвища і наближається до 50 тисяч гривень. Як ви вважаєте – міський голова напрацював на таку суму? Ні, ми зовсім не проти достойної гідної оплати праці. Але спочатку потрібно продемонструвати результати роботи на благо громади. А вже потім встановлювати собі високі зарплати. На жаль, ні мер Нововолинська, ні його заступники поки що не працюють надто продуктивно. Тож, можливо, доцільно спрямувати частину видатків з їхніх зарплат на інші потреби міста.
- Не варто забувати, що життя існує й поза політикою. Чому його присвячуєте?
- Не можу уявити своє життя без спорту. Бігаю разом з дружиною. Люблю їздити на велосипеді. Спорт дає заряд енергії. Натхнення до боротьби і чудово допомагає зняти стрес. Також допомагаю родині з розвитком власної справи. Ми працюємо в аграрній сфері. Обробляємо землю. А дружина займається випічкою хліба під торговою маркою «Родинні хлібні традиції». Наша продукція реалізовується у Володимир-Волинському районі.
- Що нового приніс для вас рік, що минає?
- До посад у місцевому самоврядуванні і депутатської роботи я вже звик. Тому депутатство у Нововолинській міськраді не стало для мене чимось абсолютно невідомим. Хоча це важливий і цікавий політичний досвід. З іншого боку, раніше я також займався сільським господарством. Можна сказати, що я повернувся до витоків. І участь у родинному бізнесі – це рідна сфера діяльності, де для мене все знайомо та близько.
Спілкувався Петро Герасименко
