image
 |  86 2 Березня 2023 | 13:19

"Бахмут тримати можемо - не треба давати подарунок Путіну". Інтерв'ю із захисником міста Юрієм Сиротюком

Захисники Бахмута ціною неймовірних зусиль стримують наступ російської армії, проте дедалі більше розмов про те, чи доведеться ЗСУ відступити.

Останніми днями росіяни активно розповідають про успіхи у найгарячішій точці війни. Їм дійсно вдалось дещо просунутись на півночі міста. Вони загрожують останнім шляхам постачання гарнізону.

З іншого боку, керівництво України та ЗСУ поки що команд на відступ не давали, а в міноборони кажуть, що надсилають туди підкріплення.

Колишній депутат Верховної Ради від "Свободи", а нині солдат-гранатометник 5-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Юрій Сиротюк просто з позицій у Бахмуті розповів ВВС News Україна про ситуацію з обороною міста.

Постачання є, говорити, що місто оточене, не можна

ВВС: Як у вас ситуація, вона погіршилась чи покращилась за останні кілька днів? Росіяни наступають з півночі, є багато коментарів про можливе оточення…

Юрій Сиротюк: Я солдат-гранатометник і бачу фронт крізь приціл свого гранатомета на тій ділянці, де я перебуваю. Тут не завжди знаю, що відбувається на флангах чи сусідній вулиці, не те, що у всьому місті.

Наша бригада займає південну ділянку фронту Бахмуту - це так звана локація "літачок", при в'їзді з села Іванівське, де ворог намагався перерізати трасу Костянтинівка-Бахмут.

На нашому напрямку противник наступав крайні тижні і дістав серйозного "тягла". Востаннє позавчора (розмова записана ввечері 1 березня - Ред) була серйозна дискотека цілий день - артилерійські обстріли і піхотна атака, яка захлинулась.

Потім знову артилерійська атака. Зараз на нашій ділянці ситуація стабілізована. Тобто південний фланг Бахмута - ситуація умовно спокійна, постійні обстріли і атаки, але ми тримаємо позиції.

Вже тиждень нас лякають, що вони вийдуть до літачка і переріжуть трасу. Але крім кількох дач, ярку в лісі і кладовища, яке там розташоване на підступах до міста, вони нічого не взяли.

Знаю, що складніша ситуація на сході міста - за річкою Бахмуткою - там міські бої, ворог намагається підійти до річки. Непроста ситуація на північній частині фронту, там, де ворог раніше захопив Соледар і Парасковіївку.

Звідти ворог дійсно пре, остання асфальтна траса на Хромове і Часів Яр, яка донедавна була основною для підвезення боєкомплекту і ротації особового складу, вже під вогневим ураженням противника. Але траса захована за горбом, тому хоч і побита градами і артилерією, але возити можна. Тому говорити, що до міста не можна доїхати і місто оточене - не можна.

Ситуація складна, кулі літають з трьох боків, не завжди розумієш, що відбувається, але ситуація робоча. Не важча, ніж була за останні місяці війни.

ВВС: Тобто триматись у місті ще можна і постачання все ж таки є?

Ю.С.: У Бахмуті, за моєю суб'єктивною оцінкою, триматись можна. Працюємо спокійно. Інша проблема, що у нас зараз відчувається брак боєкомплекту і снарядний голод, а через це страждає піхота.

При такій щільності вогню і близькості до ворога є поранені і контужені. Погода призвела до того, що багато хворих стало, вірусняк якийсь ходить. Але думаю, що противник, який наступає по шию в болоті, а зараз тут болото неймовірне, почувається значно гірше.

ВВС: Кому болота грають більше на руку?

Ю.С.: Нам звичайно, ми обладнали свої позиції добре в місті. Грілки ноги гріють, є можливість себе нормально почувати. А ворог біжить, падає в болото. Якщо у нас половина людей з температурою та кашлем, то уявляю, що там відбувається в них.

Тут ми ще маємо можливість рухатись по асфальту, є підвали, ворогу набагато важче.

Тому з мого враження на моїй ділянці фронту і з нещодавнього візиту командувача угрупованням військ Сирського видається, що ніхто не збирається відходити. І сенсу здавати немає. Ми сидимо в місті на нашій ділянці фронту, а ворог сидить в полі. Що на півночі і сході - мені казати складно. Стрілецький бій йде постійно.

Відчуваємо дефіцит боєприпасів

ВВС: Ви кажете про дефіцит боєкомплекту. Це через перерізання останньої асфальтної траси через Хромове?

Ю.С.: Ні, це не пов'язане з дорогами, підвіз нормальний, їздимо в принципі спокійно, але так, щоб ворог не бачив - у сутінках.

Підвіз гарний, навіть до того доходить, що гаряча їжа підвозиться. Іде вивезення поранених і ротація. Бо без ротацій важко перебувати постійно, солдатів возять у найближчі села хоча б помитись.

Але є загальний брак боєкомплекту, він відчувається вже декілька місяців. Ми працюємо на американському автоматичному гранатометі МК-19, це аналог радянського АГС, але потужніший.

Якщо влітку в боях за Майорськ ми в середньому випускали по 300 гранат на день, то зараз ми можемо дозволити 30 на день. Економимо кожну гранату.

Використання наших гранатометів дозволяє відсікати ворога від передових позицій і створювати вогневий вал. Якби ми могли працювати постійно, то на відтинку у півтора кілометра ми б закривали весь фронт, ніхто і голови б не підняв. Розумієте, навіть на міномет на день дають всього п'ять мін.

Ми чуємо, що йде бій, є потреба в підтримці вогневій, а ми не можемо зробити, бо економимо набої.

Смішно, що Пригожин жаліється на щось з боєкомплектом, маючи перевагу в артилерії п'ять до одного.

ВВС: Таке зараз співвідношення у вас по артилерії?

Ю.С.: Так, на їхню користь.

До зброї радянських зразків боєкомплект вже давно закінчився, а зараз вже є криза з боєкомплектом західного зразка - в артилерійських снарядах, гранатах і так далі. Зі стрілецькою зброєю таких проблем немає.

Кулемети і все інше працює, все для ближнього бою є. Але ближній бій є великою загрозою для піхоти. Коли працює гарно артилерія і міномети, то у ворога шансів немає.

Саме через снарядний голод ворог може продавлювати наші позиції. І це не пов'язано з під'їздами.

ВВС: Як вам це пояснюють? Звідки снарядний голод?

Ю.С.: Думаю, що кількість боєкомплекту не встигає поповнюватись партнерами чи є проблеми з логістикою. Бо влітку ми мали безліміт.

Але стверджую, що чутки про перерізання повне всіх трас і оточення - це фантазії ворога.

ВВС: Заступниця міністра оборони Ганна Маляр каже, що надсилається потужне підкріплення у Бахмут. Ви це бачите?

Ю.С.: Тут є інша проблема щодо підкріплення. Ми зіткнулись з нею у боях в містах і на складних ділянках фронту. Коли є багато різних підрозділів, важлива не кількість, а мотивованість. Важлива присутність підрозділів, які готові тримати стрілецький бій і не відступати.

Філософія нашого підрозділу така, що якщо втрачаємо позицію якусь (спостережний пункт), то маємо відбити її. Тому на півдні, де була місяць тому складна ситуація і траса Костянтинівка-Бахмут першою була під вогневим ураженням, зараз все налагодилось.

Біля нас стоять десантники і азовці, ситуацію вирівняли, відчуваємо себе комфортно. Є складність, коли нові підрозділи приходять на ці місця, тоді буває відсутність координації. Це стає найбільшою проблемою.

Тоді найменша паніка створює рух і відступ. Бо коли ти стоїш міцно, а суміжний підрозділ відступає, ти мусиш теж відступити, щоб вирівняти лінію.

Краще сидіти в місті і обороняти його, ніж сидіти в полі і болоті

ВВС: Ви кажете про постійні ближні бої. Хто з того боку у росіян переважно? Кадрова армія, мобілізовані, вагнерівців менше?

Ю.С.: Рідко трапляється нагода з ними поговорити. На Соледарі і на півночі Бахмута - там були переважно "вагнера". Ми це бачили по перехопленнях і дурній тактиці.

Коли на вас біжить на відкритій місцевості по полю за 500 метрів отара чи орда. Вони біжать, ми бачимо, що шансів у них взагалі немає. Ми кулеметами і гранатометами косимо всіх.

Ми розуміли, що це зеки, яких гнали на забій, щоб виявити наші вогневі позиції. Ми їх косили, це була ненормальна війна, як в тирі, а вже потім йшли специ, які грамотного працювали.

Зараз на півдні ми бачимо, що тут не ті нарвані. З нашого південного напрямку, як бачимо, йдуть збройні сили Росії та мобіки.

Проблеми свіжих мобілізованих, що в них, що в нас, однакові. Необстріляні солдати перші пару місяців слабо боєздатні. Рідко, що людина без досвіду може себе проявити. Треба, щоб це стало, як робота.

Якщо я спершу боявся, коли прилітала перша міна, то зараз - ну, прилетіла міна. Вже думаєш, як прибити ворога.

Тому у росіян проблеми будуть посилюватись зі збільшенням кількості мобілізованих. Але і в нас так само.

ВВС: Чи можна ще утримувати Бахмут? Не краще відійти і зекономити людський ресурс?

Ю.С.: Якщо я солдат і почну мислити, як генерал, то буде бардак. Стратегічне рішення утримувати чи не утримувати Бахмут має ухвалювати керівництво.

Для себе я розумію так, що краще сидіти в місті і обороняти його. Ніж сидіти в полі і болоті. Росіянам потрібен пропагандистський ефект. Якщо вони візьмуть місто, це посилить їхні апетити. Тому я б не давав їм такого подарунка. Бо кожне взяте село українське є для них подарунком.

З іншого боку, Бахмут розташований у низовині, воно не найкраще для оборони. "Фортеця Бахмут" - це метафізичне порівняння. Ніякого підвищення немає, панівні висоти стоять за містом з нашого боку. Там підготовлена друга серйозна лінія оборони з бетонними дзотами. Не знаю, як росіяни будуть далі рухатись, буде важко.

Тому тут є дві позиції, а рішення за керівництвом. Але поки що ми можемо триматись, є підвіз боєкомплекту і живої сили, ми тримати Бахмут можемо. Проблем не бачу.

Я б навіть тримав Бахмут, адже у Путіна маніакальна ідея його взяти. Він просто по-дурному знищує живу силу, яку може використати десь в іншому місці. Замість походу на Київ, на Харків чи Суми, він безбожно знищує свій наступальний потенціал бід Бахмутом. В цьому плані треба виконувати таку функцію міста.

Звісно, нас непокоїть північний фланг, дорога на Хромове. Бо так, поки що вона проїзна, користуємось нею. Але якщо вони підсунуться близько і будуть вести прицільно вогонь, то будуть проблеми.

Але зараз моє солдатське відчуття таке - поки що ми Бахмут тримати можемо. І не треба давати подарунків Путіну.

Більше того, якщо ми збираємось потім контрнаступати на Донбасі, то Бахмут - це дуже непогане місце для контрнаступу. Попереду за 30 км Дебальцеве - ключовий пункт сполучення між Донецьком і Луганськом. Звідси можна швидко розрізати угрупування ворога. Звідси і на Лисичанськ можна іти, а правіше на Горлівку можна загрожувати.

Тому, якщо є ідея колись контрнаступати, я б Бахмут утримував.

Так само треба розуміти, що утримувати місто і відбивати, це різні рівні втрат. Якщо ми ухвалимо тактичне рішення відступити з Бахмута і зайняти підготовлені позиції на панівних висотах за Бахмутом, то зможемо, як у більярді, знищувати противника. Ми б сиділи на горбочках і їх знищували. Але якщо ми захочемо відбивати Бахмут потім, то будуть у нас великі жертви.

Тому якщо ЗСУ планують повертати Донбас, то міста здавати не можна, їх дуже важко буде відбивати.

Росіяни втрачають утричі більше за нас

ВВС: Які зараз враження, як співвідносяться втрати ЗСУ та росіян?

Ю.С.: У росіян в рази більші. У нас були випадки, коли ми втрачали маленькі спостережні пункти. З нашого боку було з пораненими і полоненими сім людей, а з їхнього боку лежали двадцять трупів. Втрати десь три до одного. Якби снарядного голоду не було, втрати б у нас були ще менші.

Якщо не працює арта і міномети, то страждає піхота.

ВВС: Можливо, що економлять до наступу?

Ю.С.: Для наступу треба економити людей. Війну виграють не "леопарди", а люди мотивовані. Головне завдання - зберегти високу мотивацію армії і підтримку суспільства. В Україні гаразд все з другим, підтримка суспільства є, але є інша штука - підтримка боєздатності армії.

Якщо наше керівництво буде ухвалювати рішення, як російське, економити танки і артилерію, а кидати в бій живу силу, така армія довго не провоює.

Техніки у нас стає більше, колись ми воювали тільки на пікапах, а зараз істотно збільшилась кількість закордонної техніки, але набоїв до неї мало.

Я вже в Бахмуті нарешті працював з броньовика закордонного. На башті встановлений гранатомет, безпечно під'їхали до позиції, відстрілявся і безпечно повертаєшся. Але без снарядів толку з цього.

Я не хочу думати, що хтось ризикує моїм життям, щоб зекономити для контрнаступу. Думаю, що так склалась ситуація, основні поставки будуть пізніше, а ми використали більше, ніж планувалось.

Бажаєте першими дізнаватись останні, важливі та цікаві новини Луцька, Волині, України та світу? Приєднуйтеся до нашого каналу Telegram .

Також слідкуйте за нашою сторінкою у Facebook .

Вас також може зацікавити