Востаннє на зв'язок із рідними снайпер 51-ї бригади Сергій Курука виходив на День Незалежності, 24 серпня 2014 року. Хотів поговорити із сином, якому тоді був всього рік.
Про це розповіла Суспільному дружина загиблого волинянина Наталія Курука.
Зв'язок із чоловіком обірвався 25 серпня. Коли він загинув рідні досі не знають.
Наталія Курука розповідає: Сергій часто телефонував із зони бойових дій, розповідав про братерський дух. Одним з останніх місць, де розташовувався блокпост, було село Дзеркальне неподалік Іловайська на Донеччині.
"Говорив, що нас бомблять, він хвилювався. Він постійно прощався. 24 серпня подзвонив і каже: "дай поговорити з Владом". Я кажу, що "Влад уже спить, уже пізно", а чоловік попросив хоч слухавку до вуха сина прикласти", – розповідає Наталія.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Луцьку відслужили панахиду за загиблими на війні з російськими окупантами бійцями (ФОТО)
Сину Сергія Владу вже вісім років. Каже: часто говорить із мамою про тата, знає його лише із фото.
"Він сильний, він гарний, у нього щира посмішка. Моя мрія, щоб тато до нас повернувся", – говорить хлопчик.
Про те, що він на війні, в оточенні ворога, Сергій батькам не розповідав, каже батько Іван Курука. Розглядає картини, які син випалив на дереві.
Мама загиблого Сергія Куруки каже: тіло сина шукала чотири місяці, його поховали у місті Дніпро як невідомого солдата.
"Ми не знаємо, коли наш Сергій точно загинув. Ми його знайшли по ДНК. Було багато версій. Я не впевнена, що це мій Сергій", – каже мати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Журналістам пропонують видалити матеріал про ДТП «слуги» Трухіна
На будинку, де жив Сергій Курука у Луцьку, на проспекті Соборності, 26 встановлена пам’ятна дошка. Дружина загиблого Наталія Курука каже: найбільшу підтримку нині рідні відчувають від волонтерів, бережуть пам'ять про Сергія, який найбільше любив життя.
Довідково: 29 серпня в Україні вшановують полеглих захисників. Саме в цей день під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. В "Іловайському котлі" загинули 48 волинян, шестеро – вважаються зниклими безвісти.
