В цьому невеликому селищі у Турійському районі є костел св. Анни та Станіслава (XVI ст., зараз переданий місцевій православній громаді Київського патріархату), цегляна Параскевська церква з 1725 року - та палац Мйончинських (ІІ половина XVIII ст. або І половина ХІХ ст.), який чомусь Борис Возницький приписав тамплієрам. Роман афтаназі перші згадки про Луків датує XVI ст., які там вже храмовники. Ця панська резиденція збереглася, і навіть залишки англійського ландшафтного парку навколо старої споруди все ще існують - як і вали, згадка про колишню твердиню на цьому місці.
Замок тут дозволив збудувати тодішньому власнику поселення Станіславу Мацейовському король Сигізмунд Август - і сталося це у 1557 р.
Містечко наволо твердині спочатку називалося Мацеївці - вгадайте, чому (і це не дивлячись на те, що поселення швидко перейшло до Вишневецьких, а з 1593 р. - до князів Сапєгів). Луків взагалі часто змінював власників - у 1680 р. його купив луцький староста Атаназій Мйончинський (М'янчинський), майбутній учасник битви за Відень у війську Яна ІІІ.
В палаці зараз туберкульозний диспансер - тому палац і вижив. А чи вижили легендарні багатства старости Атаназія (він начебто переховував навезені з-під Відня багатства у підземеллях замку) - того вам ніхто не скаже. Резиденцію ж багато разів перебудовували - і найбільше до того доклався правнук героя, Францішек Ксаверій Мйончинський. Флігель, що зберігся до наших часів, взагалі дітище значно пізніших добудов.
Взагалі довго Мйончинські у Лукові хазяйнували - з 1680 по 1903 р., аж поки маєток, весь в боргах, не було продано. Чомусь петербурзькій православній семінарії. Де Луків - а де пітерські бурсаки. Останній з власників Лукова, Францішек Ксаверій Мйончинський, перед продажем маєтку продав геть чисто все цінне з палацу - від меблів і картин до стародруків і навіть сімейного архіву.
В міжвоєнний час у палаці був жіночий монастир з каплицею та учительською семінарією.
Про костел відомості теж суперечливі. Польські джерела датують його десь 1550 роком - плюс-мінус, а от ім'я фундатора називають точно: ним був сандомирський каштелян Станіслав Мацейовський з Ходла. Добудовували сакральну пам'ятку потім князі Сапєги (Микола і Анна у 1596 р., Фридерик у 1614 р., Ева в 1636 р.).
Костел було освячено у 1595 р. холмським єпископом Станіславом Гомолинським. Під час шведського "потопу" святиня сильно постраждала. Відбудував храм (вже у стилі бароко - мода ж змінилася) волинський воєвода Атаназій Мйончинський - разом з дружиною. В 1870 р. храм конфіскувала російська царська влада - і віддала під православну церкву. Споруда була сильно понівечена перебудовою. З 1920 р. це знову був римо-католицький костел. До нави було зроблено бічну прибудову в 1875 р.
Ренесансна церква св. Параскеви стоїть через дорогу від костелу - і має кращий вигляд. Первісно вона була греко-католицькою. Зберігся фрагмент старої мурованої огорожі храму.
