Я ГОРДЖУСЯ ТОБОЮ, СИНУ! Так пише своєму дорослому сину-воїну його мама Галина з волинського села.
Про це пишуть на сторінці 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого.
Її син Вадим у війську із 18-ти, відколи пішов на строкову службу, після закінчення якої підписав контракт зі Збройними Силами України. За ці роки пройшов шлях від солдата до лейтенанта, від командира відділення – до командира роти. І жодного разу, каже Вадим, ні коли облаштовував під обстрілами блокпости і капоніри на передньому краї в 2014, ні після виходу з оточення під Іловайськом, ні пізніше, коли йшов першим на щойно звільненій від ворога території, не сказав «Досить… Це вже не моя війна…»
Будучи в званні старшого сержанта, Вадим, заручившись підтримкою та сприянням командування інженерного підрозділу Князівської бригади, в якому на той час прослужив уже чимало, закінчив офіцерські курси, після чого прийняв на себе командування ротою. На запитання, чи ніколи не пошкодував про те, що обрав такий складний і небезпечний військовий фах, Вадим, жартуючи відповідає, що «просто завжди любив великі машини, а знайти більші, ніж БАТ та ІМР непросто»… А побратими Вадима додають, що фахівця, який би так «добре ладнав із великими машинами, і розумівся на них» знайти вдається нечасто.
- Ніякого секрету тут немає, - пояснює Вадим. – Хіба в тому, що роблю те, що мені до душі. Коли прийшов служити в підрозділ, було цікаво: дивився, розпитував, спостерігав за тим, як працюють досвідченіші, одним словом, вчився. І виявилося, що керувати 46-тонною машиною не так і важко.
За жартами Вадим, який чудово ладнає не тільки з технікою, а й користується неабияким авторитетом у ввіреного йому особового складу, а також побратими Вадима приховують основне: військові інженери – це люди, яким нерідко доводиться заходити на незнайомі території попереду всіх підрозділів. Це люди, які досконало знають не лише математику, фізику та хімію, а й інженерну справу в стосунку до мостів, доріг, будівель. Знають тактику дій піхоти, підрозділів забезпечення, артилерійських підрозділів, із якими взаємодіють у часових рамках, а отже, не мають права навіть на секундну помилку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Ковелі продають з аукціону літаки (ФОТО)
На секунди і хвилини йшов час для інженерів Князівської бригади і восени минулого року, під час запобігання поширенню масштабних пожеж на Луганщині, адже від їхніх дій залежали людські життя та збереженість населених пунктів.
- Працювали впродовж кількох діб без перерв, – пригадує Вадим. – Обгортали і відсікали вогонь скрізь, куди могли, чи й навіть не могли доїхати. Нерідко доводилося заїжджати просто в полум’я – навкруги вогонь, суцільний дим, нульова видимість, дихати нічим… Найбільше, - каже побратим, життя якого в такі моменти було під шаленою загрозою, - переживав за машину, аби не загорілася… Адже ми з нею так багато пройшли. На щастя, все обійшлося, і вогняне лихо вдалося подолати.
Вдома на Вадима з нетерпінням чекає 4-річний син Ярослав. Коли він підросте і запитає тата про війну, тому буде що розповісти… А поки що Вадим просто йде вперед, адже інженери проходять там, де не проходять інші…
