Ох, і вразила ж мене пронизлива і зворушлива книга "Життя попереду", автора якої кілька років мріяла почитати. Дуже сумно все виявилося і несподівано шокуюче. Роман отримав Гонкурівську премію аж у 1975 році - це найпрестижніша французька літературна премія, якої двічі удостоївся лише Ромен Гарі.
Роман про насичені життя людей. На розгляд читача пропонується історія, оповідана 14-річним підлітком-мусульманином Момо, який змалку виховувався в підпільному пансіонаті для дітей повій. Мадам Роза - опікунка над дітьми - найпотворніша і найсамотніша у своєму горі жінка, повія в минулому, яка повернулася після депортації у гуртожитки для євреїв у Німеччині, яка бачила пекло концентраційних таборів на власні очі, під ліжком якої потім все життя зберігатиметься портрет Гітлера, самовіддано піклується 7-ма покинутими на утримання дітьми повій, цих матерів будь-якої миті можуть притиснути за проституцію і позбавити батьківських прав, тому вони змушені ховатися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Книголюбам Волині: «Манюня» – книга про щасливе вірменьке дитинство
Драматична книга про людяність і випробування, про те, що іноді життя буває жорстоким і несправедливим, про відданість і вміння вижити в нелюдських умовах...
Ольга Жигунова
