Ну і про Зеленського ж. Я тут була дещо "рісьорчила" в мережі на зовсім іншу тему - і, наткнулась на ось цей комент "свідка доби":
"Я не перший день живу в ситуації постійного конфлікту - мовного, культурного. Особливо при совєцькій владі. І бачив багатьох схожих на мене людей. Коли при тобі висміюють все українське, а ти нічого не можеш вдіяти, бо зразу затаврують, що націоналіст - і все, кінець. Вам важко в це повірити, але це правда. Кінець нормального життя, утиски, переслідування, цілком можливе КГБ, тюрма. Тому в багатьох виникало підсвідоме бажання показати: то те старе українське погане, хуторянське, убоге, примітивне, наївне. А я ж не такий, я новий, я прогресивний, я вмію писати вірші матюками, вмію бухати, а що я українською розмовляю, то це таке, так вийшло. І хоч минуло 30 років, коли такий психологічний самозахист не потрібний, однак залишкове явище спостерігається навіть у тих, хто радянської влади не зазнав. Оце бажання какнути на своє, показати, що ти інакший, прогресивний, а те хуторянське, убоге наївне ти поборюєш, ти його не сприймаєш, ти хочеш просвітити "современними огнями"...
Це не так. Збоку це сприймається огидно, як звичайне х...ляцьке самоїдство.
По-моєму, цей спогад (а в нас таке згадують рідко, і в підручниках про таке не пишуть) багато що пояснює в феномені того "колективного самогубства", до якого готуються українці, котрі щиро (!) збираються голосувати за куклу з комічного шоу від московських кураторів. Пояснює, звідки в наших людей така клінічна відсутність імунітету на колоніальний "тролінґ".
"Як затролити цілий народ" - це не Путін із Сурковим, і не КГБ перші придумали, політика під назвою "дразніть хохла" походить ще з імператорського театру 19-го ст. На пам'яті мого покоління, за Щербицького, "что-нибудь укрАинское" в інформпросторі вже з'являлось (було можливе) майже виключно як предмет обри-га-га-нія, - і так, будь-яка персональна "революція гідности" (коли з вас ржуть у вічі, а ви у відповідь не підгигикуєте з дурнуватим осміхом, щоб продемонструвати свою "незакомплексованість", а ставите ржуна на місце, щоб сам заткавсь і десятому заказав) тоді реально загрожувала звинуваченням в "українському буржуазному націоналізмі" (тому в лихої пам'яті "маланчуківські" 1970-ті інтеліґенція в Києві говорила по-українському тільки вдома, і взагалі сиділа тихо як миш, щоб, крий-Біг, нікого "не спровокувати" фактом свого існування, - а бідолашний обга-га-каний простолюд і сам бігцем оддавав дітей до "руських шкіл" - бо не хотів, щоб із них сміялися).
В результаті сьогодні українці масово страждають на класичний, у 4-му поколінні, "синдром вивченої безпорадности": коли з нас глумляться в живі очі "з особливим цинізмом" ("тролять"), ми використовуємо свій психологічний ресурс не на те, щоб захистити свою гідність, а на те, щоб переконати себе, ніби це "нічого страшного", і "а що тут такого", і - для вже повної психологічної безпеки - "давайтє посмєйомся вмєстє"...
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європейських послів шокувало, наскільки слабо Зеленський розбирається в політиці, - джерело
"95-й квартал" - технологія "обрига-гай хохла" в 4-му поколінні, що паразитує акурат на цій нашій витісненій травмі. А Кукла Зе - віртуальний персонаж із дуже важливою функцією: обнулити нашу колективну, тільки-но розпочату в 2014-му "революцію гідности" - назад до рівня 2010 року: коли в Кремлі за боки брались од реготу, "виписавши" в президенти "дурним хохлам" на вибір двох своїх аґентів, варіанти М і Ж, - і хай чубляться, оборжака ж!
Уже чимало писано про сценарій, за яким віртуальна Кукла Зе має, як пилососом, має "ввібрати" весь протестний електорат і потім "передати", яким-небудь гебешним наперсточницьким трюком (зміною політустрою), "всю власть советам", (наприклад, Газпромівській "канцлерині", а та вже, по старшинству, своєму московському куратору). І так, цей сценарій розрахований - стовідсотково - на експлуатацію якраз нашої "вивченої безпорадности". Тож не варто кричати людям, що успадкували цей синдром, які вони дурні, - саме це кричали їхнім дідам і прадідам, від яких вони зараз, підсвідомо, намагаються дистанціюватись. За один місяць такі травми не лікуються, і "відбита" чутливість до образи національної гідности - не відновлюється. Апелювати тут можна вже тільки до логіки - до здорового глузду. На який, власне, й надія...
Оксана Забужко
