Найдавніші писемні свідчення про природні зимові негаразди в наших краях протягом першого тисячоліття зустрічаємо на сторінках "Хронографа западно-русской редакции", який писався літописцями давньоруської держави на основі прадавніх візантійських джерел та переказів старожилів. Одразу привертають увагу відомості, що датовані 335 роком: "Дуже сувора зима у Скіфії (так за старою звичкою хроніст називає більшу територію України), сніг покрив землю шаром у сім ліктів (лікоть – 38-46 см), морози були настільки лютими, що вино в посудинах замерзало".
Літописи часів Київської Русі теж нерідко згадують морозні роки. Особливо холодно було у 1011 році – мало того, що Чорне море замерзло, так є відомості, що крига на короткий час вкрила навіть Ніл!
Але, найбільшу кількість холодних зим відмічено від середини XIV до початку ХІХ століття. Цей період науковці навіть називають "Малим льодовиковим періодом" – він є найбільш холодним за середньорічними температурами за останні два тисячоліття. Тоді фактично кожна зима була й сніжною, й морозною. От лише декілька згадок XIV-XV століття. Як подає Баркулабівський літопис:
«Року 1587. Зима была велми снежная, морозы сильные, метелицы великие, такъже и весна велми неуставична была: редкий день минул без снегу, аж до святого Юрія».
Наступні століття теж не минали без аномально холодних зим. Серед усіх історичних описів згадаємо Острозький літопис, у якому сказано, що 5 травня 1619 року випав сніг: «не могла животина ходити на поле для снігу і морозу, а сіно було дорого». Наступний 1620 рік літописець називає «Зима лихая» і ось так її описує:
«Аж на масниці приморозки, а, запустивши на великий пост, сніг випал так великий, же ніхто не мог з дому, вийти, не прокидавши лопатою, окна і двері завіяло, і мороз лютий бул, хто по дрова поїхал, то змерз. І так було увесь пост, а на воскресеніє Христово болото великоє було, аж по коліна».
Гійом Левассер де Боплан - французький інженер і військовий картограф, який з початку 1630-х до 1648 р. перебував на польській службі переважно на території України, написав про нашу країну книгу «Опис України», в якій детально описав, як українці рятуються від морозів. Де Боплан описав 1646 рік:
«Найпоширеніший засіб протидії такому сильному морозу - це запобігти йому; він полягає тільки в тому, щоб добре одягтися і запастися всілякими теплими речами. Щодо мене, то я, їдучи на возі або в кареті, завжди тримав на ногах собаку, щоб зігрівати їх, а також вкривав їх великою вовняною ковдрою або вовчою шкурою. Обличчя я протирав спиртом, як і руки й ноги, які потім закутував якоюсь теплою шматиною, просоченою цією ж рідиною, залишаючи її висихати на собі. Завдяки цим засобам і з Божою поміччю я уникнув усіх пригод, про які згадував вище. На них швидше наражаються тоді, коли не п'ють і не їдять ніякої гарячої страви. Вони [тутешні мешканці], як правило, споживають її тричі на день; вона складається з гарячого пива з невеликим додатком масла, перцю та хліба, що заміняє їм суп і оберігає нутрощі від холоду».
Люттю виділялись зими у XVІІІ столітті. Восени 1708 року війська Карла XII вели бойові дії проти російської армії Петра на Україні. Зима, що настала, була найхолоднішою за останні 500 років. У Європі морози скували кригою прибережні води Англії, замерзла Сена у Парижі, "стоячим льодом" вкрилось Адріатичне море в районі Венеції. Шведські війська, позбавлені також постачання, були загнані на зимові квартири і терпіли жорстокі поневіряння. Мороз був таким сильним, що навіть птахи замерзали на льоту.
Сніжною і затяжною була зима у 1793 році. Морози того року трималися аж до Благовіщення і ще й після нього. Не вистачало кормів худобі, а пуд сіна коштував 35 копійок. 8 травня, на яке припав другий день Великодня, ще навіть трави не було і дерева не розпускалися.
Як бачимо, зими у давнину за описами літописців були доволі суворі. Але, порівняти із теперішніми холодами ми можемо, лише починаючи від середини XVІІІ ст., коли почали фіксувати погодні зміни у числових виразниках (тобто за градусами температури). Один із перших зафіксованих екстремальних мінімумів датується 1812 роком. Сильні морози тоді почалися наприкінці листопада та тривали до середини лютого 1813 року, а термометр одного разу опустився до 28 градусів по Реомюру (це -35 за Цельсієм).
Найбільший мороз не лише у Володимирі-Волинському, а й на Волині зареєстровано 11 лютого 1929 року. Тоді стрілка термометра у княжому місті опустилася до позначки - 38,9!
Наступними після рекордного найхолоднішими роками стали 1967 та 1972 роки: у січні в ці роки було зафіксовано -31°C. У 1950 та 1963 роки теж в січні температура опускалася до -30°C. До побиття рекорду 1929 року недотягнув лютий 1987 року, невистачило двох градусів, а зафіксовано було -36°C. У лютому 2012 року було зафіксовано -32°C.
Найбільше промерзання грунту - аж 100 сантиметрів - було задокументовано у 1954 році. У 1967 році земля промерзла до 84 сантиметрів.
Варто знати
Найнижча температура повітря на Землі за всю історію метеорологічних спостережень становить -89,2°C. Найбільший на нашій планеті мороз зафіксували на радянській антарктичній станції «Восток» 21 липня 1983 року. Такої низької температури повітря на поверхні Землі більше ніде не фіксувалося, і тому район станції «Восток» дістав назву «Полюс холоду» нашої планети. Тут ніколи не буває плюсових температур. Найтеплішим літнім днем на цій станції за увесь час її існування (станція діє з 16 грудня 1957 року) є 11 січня 2002 року. Тоді термометр показував - 12,2°C. Як у нас взимку! Таке воно, антарктичне літо...
