Війна з росією ведеться не лише на суші, у морі і в повітрі, а й у сфері розуму. Інтелект та знання – потужна зброя, яка дозволяє розробити правильну стратегію, щоб перемогти підступного ворога. Пошуком цієї стратегії займається, зокрема, Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень».
Наші спікери:
- Юрій Олійник, кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм Недержавного аналітичного центру "Українські студії стратегічних досліджень";
- Олександр Чупак, керівник економічних програм Недержавного аналітичного центру "Українські студії стратегічних досліджень";
- Тетяна Бойко, експерт Недержавного аналітичного центру "Українські студії стратегічних досліджень".
- Розкажіть, коли виникла ідея проведення «Бандерівських читань»?
- Науково-практична конференція «Бандерівські читання» проводиться уже десять років. Все почалося під час Революції гідності у нині далекому 2014 році. У першій половині лютого на Майдані встановився період тимчасового затишшя після бурхливих подій Водохреща. Серед учасників революції було багато розмов та дискусій про українську ідентичність та про роль Степана Бандери в історії. На цьому фоні Юрій Сиротюк – фундатор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» вирішив організувати перші «Бандерівські читання». З тих пір цей захід, який носить виразний світоглядовий націєцентричний характер, відбувається щороку.
- Якою є тематика і проблематика «Бандерівських читань»? Яка їх головна ідейна мета?
- У лютому 2023 року пройшли ювілейні десяті «Бандерівські читання». Попередні конференції були присвячені різним темам. Наприклад, українській революції, геополітичному становищу України у світі, економіці, новим технологіям XXI століття та їх викликам. У цьому році ми вирішили, з огляду на війну, повернутися до теми філософії української перемоги. Ми поставили завдання проаналізувати шляхи її досягнення та виклики, які постануть перед Україною.
«Бандерівські читання» - це своєрідний інтелектуальний форум, який акумулює націоналістичну думку сучасності. Це не історія про минуле. Наша мета не в тому, щоб глибоко розглянути процеси, які відбувалися в попередні епохи. В першу чергу ми спонукаємо до сучасного інтелектуального мислення, яка дає змогу сформувати бачення майбутнього України. «Бандерівські читання» щороку відбуваються з 30 січня по 10 лютого. Вони приурочені до першого збору ОУН 1929 року. Як правило ми поєднуємо прямі лекції з певних проблем з онлайн-включеннями спікерів. На дискусійних майданчиках є можливість висловити свою думку. Ми заохочуємо інтелектуальну конкуренцію, адже вона дозволяє поглянути на певну тему під різним кутом зору. Головне, щоб люди висловлювали власну думку, виходячи з українських реалій та обставин, не копіюючи сліпо закордонний досвід. Щороку за підсумками «Бандерівських читань» видається книга. Також під час заходу здійснюємо волонтерський збір. Продаємо наші книжки та гільзи з фронту. А всі гроші з вирученого підуть на безпілотники для ЗСУ.
- Також у рамках «Бандерівських читань» ви організовуєте тури Україною…
- Ще з третіх читань склалася традиція організовувати тури містами України, які присвячені обговоренню річної тематики. Однак, раніше це були радше презентація та обговорення книги. Зараз ми намагаємось модернізувати їх формат. Попередня тема про філософію української перемоги органічно поєднана з проблематикою розпаду російської імперії. Одне із завдань сучасного туру містами – залучення місцевих інтелектуалів націоналістичного, консервативного, правого і загалом проукраїнського світогляду. Часто спікерами на таких заходах можуть бути наші конкурсанти і переможці конкурсів. Цього року ми вже побували у Тернополі, Львові та Івано-Франківську. Наступний етап – Луцьк, Рівне, Житомир. А потім, можливо, вдасться спланувати поїздку у східні області.
- Яким чином залучаєте до роботи та досліджень молодь?
- Ми спонукаємо молодь шукати глибше, знаходити відповіді на складі питання, виходити за рамки чужих кліше чи нав’язаних ззовні концепцій. Відштовхуватися від напрацювань класиків українського націоналізму минулого століття, але враховувати поточну ситуацію. Ось зараз проводимо конкурс есе для молоді, який стосується української перемоги і візії нашого майбутнього. У попередніх есе досліджувалися проблеми демографії, економічного розвитку країни.
Основна вимога до есе – ставити у центр дослідження національні інтереси та перспективи України, а не всього глобального світу. Ми говоримо про національні цінності. Але це не значить, що ми сповідуємо вузьку однопартійну політику чи політику, обмежену суто одним політичним спектром. Більшість наших учасників, звісно представляє ВО «Свобода» та інші праві рухи і течії. Але ми залучаємо людей до співпраці не на основі їхньої партійної приналежності, а на основі їх поглядів. Особисті дискусії, різноманітність поглядів на ту чи іншу проблему – це корисно і нормально. Однак, ця дискусія має відбуватися на основі національних інтересів. Тим більше, ми піднімаємо такі складні теми як економіка чи демографія. А їх не можна розглядати з позицій однієї партії чи руху.
Наш керівник Юрій Сиротюк, який воює під Бахмутом, не припиняє свої наукової аналітичної роботи. Більше того, конкурс есе спонсорується військовослужбовцями. Тобто українські воїни з окопів та полів битв російсько-української війни розуміють важливість розвитку інтелектуальної зброї та формування світогляду української молоді.
- Темою X «Бандерівських читань» є «Філософія української перемоги - розпад російської імперії». Як ми пам’ятаємо, наприкінці існування СРСР західні політичні еліти виступали проти його розвалу. Щось схоже відбувається і тепер. Що з цим робити?
- Потрібно згадати цитату наших класиків про політику доконаних фактів. Коли розвал росії стане реальністю, ніхто не буде рятувати померлу імперію. На початку серпня 1991 року президент США Джордж Буш-старший приїжджав у Київ. Він виступив з скандальною промовою у Верховній Раді та застеріг Україну від проголошення незалежності. Однак, вже через кілька місяців радянська імперія припинила існування. І весь Захід був змушений сприйняти це як доконаний факт та налагоджувати стосунки з новими країнами.
- Чому, на вашу думку, Захід так боїться розпаду росії?
Сьогодні більшість західних еліт дотримується консенсусу: росія має отримати по зубах за свою агресію, піти на певний компроміс, але зберегтися як цілісна держава. Росію на Заході часто в силу низки ілюзій розглядають як противагу Китаю. На Заході чомусь досі вважають, що її можна перетягнути на свій бік. Тому для Заходу розвал росії – це щось страшне і загрозливе. Адже доведеться вирішувати питання ядерної зброї, політичного та економічного облаштування держав, які виникнуть на місці російської федерації. Але якщо цей процес запуститься, Захід вже не зможе його зупинити.
Україна – це держава, яка найбільш зацікавлена у розпаді росії. Тому ми маємо всіляко наближати цю подію і сприяти цьому. А для цього потрібно глибоко вивчати і розуміти росію, внутрішні процеси та протиріччя в цій імперії зла. Щоб використати їх для подальшої дезінтеграції московії.
- Чи є підстави говорити, що дезінтеграція росії можлива в осяжному майбутньму? Адже зовні це досить стійка імперія, яка навіть зуміла певною мірою підлаштуватися під санкції.
- Незважаючи на зовнішню могутність, росія насправді є крихкою державою. У росії у XXI столітті вже були походи на москву у стилі військових заколотів столітньої давнини. Під час бунту Пригожина ми побачили слабкість росії, її державного апарату та системи управління. Коли вся країна, включно з силовим блоком, заціпеніла і чекала фіналу. Я не виключаю, що такі походи повторяться.
У 2015 році ми видали книгу на українській та англійській мові «Як облаштувати росію». Видання містить матеріали експертної дискусії, що відбулася в агенції УКРІНФОРМ за участю провідних українських та зарубіжних фахівців у галузі росієзнавства. Учасники дискусії мали на меті визначити обриси нової східної політики України, аналіз сценаріїв розвитку подій на території сучасної російської федерації та можливі стратегії реагування України. У цій книзі вже піднімалися питання розвалу росії та її слабкі місця. Зараз у наших планах видати нову, більш якісну та об’ємну книгу. У ній ми спробуємо дослідити, яка ситуація з поневоленими народами, які мешкають у рф і як Україні працювати з ними. Впродовж останнього року ми моніторимо медіасферу країни-агресора та проводили онлайн-зустрічі з представниками поневолених народів.
Сила і непереможність росії – це значною мірою міф. Просто потрібно вміти шукати її слабкості. Будь-які імперії при зовнішній могутності мають критичні місця, натиснувши на яких, можна їх розвалити. Ті ж нещодавні події в Дагестані, які видаються проявами антисемітизму, є насправді стихійними неконтрольованими вибухами незадоволення від війни і втрат на фронті, від економічного становища та національного приниження. Просто потрібно ці бунти спрямувати у правильне русло – проти головного джерела зла – москви. Ми прогнозуємо, що такі бунти траплятимуться частіше. Питання в тому – хто їх очолить. І коли кількість перейде у якість. Тоді рухи знизу отримають політичне забарвлення і звернуть свою увагу на існування російської федерації – як першопричини їх поневоленого становища. Наша мета – окреслити ті потенціали, які сприяють розвалу росії. А їх чимало. І економічна нерівність та визиск інших народів та провінції, і спрямування всіх коштів на потреби агресивної війни, і міжнаціональні протиріччя всередині імперії. Росія сьогодні чимось нагадує пізній СРСР. Вона з ентузіазмом включилася у гонку озброєнь, працює у три зміни для виробництва зброї. Але ігнорує інші аспекти реальності.
- Чи українська влада розуміє стратегічну важливість запуску процесів дестабілізації та розпаду країни-агресора? І чи достатньо вона робить для цього?
- Ми погоджуємось, що українська влада мала б робити більше і проводити більш цілеспрямовану політику щодо пошуку больових точок всередині імперії. Хоча у нас с ініціативи окремих народних депутатів та депутатських груп. Ще влітку 2022 року депутат Оксана Савчук від ВО «Свобода» зареєструвала постанову про визнання суверенітету поневолених народів. Також парламент проголосував за визнання незалежності республіки Ічкерія. Українські спецслужби та чиновники теж розуміють важливість дезінтеграції росії як запоруки української перемоги. Але поки що їхні дії носять епізодичний і несистемний характер. Тут мова не стільки про відсутність бажання, скільки про дефіцит знань і як саме до цього підступитися.
Щоб систематизувати фактори, які можуть посприяти розпаду нашого стратегічного ворога, ми збираємо групу авторів. Потім плануємо видати з їх публікацій окрему книгу і презентувати її українській владі та перекласти на англійську мову. Щоб вона могла доносити і популяризувати ці ідеї в тому числі серед наших закордонних партнерів і союзників. І звісно користатися ними для практичних цілей.
Спілкувався Петро Герасименко
