Кажуть, де народився - там і пригодився. Але скільки людей з України хочуть бути корисними та шукають своє місце під сонцем? Скількох людей не визнали тут і вони поїхали закордон творити історію там і, тільки після їх визнання в інших країнах, на Батьківщині про них заговорили.
Як їм було на початку, що вони відчували, як приймали не рідний менталітет? Як вчиняти талановитим українцям зараз, коли тут вони оббили всі пороги, але так і не знайшли відгуку до своїх талантів?
І як в собі сприймати той «талант» - це дар чи це тягар?
Українцям до болі знайома тема пошуків кращої долі, незалежно від того, чи шукають вони кращі умови праці у Польщі чи розраховують на ліпшу долю у Канаді. Цим треком я хочу розкрити перші переживання та перші спогади людини, яка любить свою країну до сліз, але так часто буває не вдома.
