Здавалося б, міська влада має поділяти цю тезу. Незалежно від зміни політичної кон’юнктури та посадових осіб у міській раді, є інтереси міста та лучан. Є затверджені графіки капітального та поточного ремонту вулиць, яких варто дотримуватися. І є лучани, які мешкають на територіях приватної забудови, але від цього вони не стають лучанами другого сорту. Але теперішня влада у місті, схоже, має іншу думку з цього питання.
Наприкінці квітня, перед черговою сесію Луцької міськради, на засіданні комісії з соціально-економічного розвитку я вчергове порушив питання ремонту дорожнього покриття на вулиці Заньковецької. Цю вулицю міська влада «викинула» із переліку вулиць, де передбачено капітальний ремонт. Зробила це, бо знайшла для себе інші пріоритети. Мовляв, для такого ремонту вулиці потрібно 10 млн гривень. А Луцька міська влада прямо заявила, що «влада міста не готова зараз витрачати такі кошти на ремонт дороги на Вишкові».
Насправді ж, причина небажання влади виконувати те, що було заплановано і обіцяно, пояснюється доволі меркантильними інтересами. В погоні за електоратом окремі політики готові забути про взяті зобов’язання. Адже відремонтована вулиця для них є перш за все можливістю для піару. Чим більше людей проживає на вулиці – тим більше можливостей попіаритися. За такої логіки малонаселені вулиці, де переважає приватна забудова, для нинішньої влади є нецікавими. Бо там мешкає мало виборців. А от житлові квартали з багатоповерхівками – набагато привабливіше поле для діяльності на ниві самореклами і самозамилування від власної геніальності.
Про те, що капітальний ремонт доріг та розвиток інфраструктури – це буденна справа, яку має виконувати влада, у Луцьку давно забули. Саме тому здача будь-якого відремонтованого двору, встановлення дитячого майданчика перетворилися у заходи сакрального масштабу. А капітальний ремонт вулиці у місті взагалі став чимось на зразок запуску міжконтинентальної швидкісної магістралі світового значення. Між тим, влада, яка працює ефективно і дбає насамперед про місто і його майбутнє, не робить із звичайної справи подію всесвітнього значення.
Подвійні підходи влади до ремонту вулиць, штучний розподіл житлових кварталів за рівнем пріоритетності негативно впливають на сприйняття міста жителями навколишніх сіл. Питання збільшення території Луцька є надзвичайно актуальним. І про це люблять повторювати ті, в чиїх руках сьогодні перебуває місто. Але його вирішення потребує грамотного підходу. Може варто показати людям приклад того, наскільки покращилася інфраструктура населених пунктів, які колись приєдналися до міста? Що ж пропонує мешканцям прилеглих сіл правляча влада?
Мікрорайон Вишків був приєднаний до обласного центру ще у 1959 році. Що дало місто для мешканців колишнього села? Пройшло вже понад півстоліття, а на окремих вулицях мікрорайону досі немає асфальтного покриття. Темрява, болото, відсутні пішохідні доріжки – те, з чим доводиться стикатися не лише жителям Вишкова, а й інших районів, де переважає приватна забудова. І які враження про місто ми хочемо сформувати у Прилуцького, Підгаєць, Гіркої Полонки, Липин? Чи не спаде їм на думку, що після приєднання до міста їх також будуть фінансувати за принципом електорального самопіару, а не затвердженого щорічного плану?Богдан Богонос, депутат Луцької міськради від ВО «Свобода»
