У селі Стобихівка, що у Камінь-Каширському районі Волині, – повстання батьків. Понад 250 дітей не ходять до школи, починаючи з першого вересня і понині. Не вчаться вони і вдома. Замість шкільних уроків вони працюють. У Стобихівці живуть переважно п'ятидесятники, село – багатодітне. Є сім'ї, де народжуються по двоє дітей впродовж року – на початку і в кінці. Чому ж батьки не пускають своїх дітей до школи? Як утримують свої сім'ї і чим заробляють?
Про це йдеться у сюжеті Радіо Свободи.
Стобихівка Камінь-Каширського району - звичайне село, але це - лише на перший погляд. Стобихівка унікальна тим, що тут народжуваність, на відміну від інших регіонів, суттєво перевищує смертність. У сім'ях налічується щонайменше по троє дітей, а то й 16. Але такий "бейбі-бум" зіграв із місцевими жителями злий жарт, населення невблаганно зростало - і стіни школи стали надто тісними для 250 школярів. Тут не лунає звичний дзвоник, а замість сотень дітей біля стін школи щоранку збирається кількадесят дорослих - вони пильнують за тим, щоб до будівлі ніхто не заходив.
Батьки - у розпачі, вони бояться за життя дітей, що давно не вірять тим обіцянкам, які чули від влади. Запевняють, що школа аварійна настільки, що кожен навчальний день тут може стати останнім, і поки не вони не побачать фундамент нової школи, діти навчатися не будуть.
Аварійне горище, яке може обвалитись у будь-який момент, оголені дроти, що теж може спричинити небезпечну ситуацію, занедбана їдальня, у якій навіть миші здихають, а замість спортзалу - невеличка кімнатка (4,5х8) у якій мають займатися 20 дітей. І таких вражаючих моментів можна перечислити безліч, які аж ніяк не переплітаються з безпечним навчанням дітей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вирішення проблем методом Савченка – «потрібно почекати»
Найбільше дивує позиція очільника Волинської ОДА Олександра Савченка, який вперто продовжує "відповідальну працю" своїх попередників, серед яких - Борис Клімчук, і Володимир Гунчик. Адже багатодітні батьки, які переймаються долею своїх учнів, ще з 2012 року очікують якихось зрушень у будівництві нової школи. Слова ж Олександра Савченка звучать як: "Моя хата скраю, я нічого не знаю". Здавалось би, що заважало новому "губернатору", ставленику Порошенка, навести лад і "втерти носа" минулим головам ОДА?
Відповідь проста: доля цих батьків, схоже, зовсім нікого не цікавила, поки вони самі не почали шукати справедливості. Йдучи на радикальні дії, вони змушені не пускати дітей до школи, і не просто так, адже кожен день перебування в цій будівлі може стати останнім.
І хто за це зрештою буде відповідати? Савченко, який годує людей обіцянками і пустопорожніми словами? Мабуть, ні, тому що крайнього він знайшов, і це - сільський голова, котрий ще у 2012 році виділив землю на будівництво школи, але чомусь документів на цю ділянку ніхто не може знайти. А для Олександра Ілліча це - вагома причина, щоб не розпочинати будівництво нового освітнього закладу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я не мальчик по визову», – Савченко відповів «євробляхарам»
Якось очільник області пообіцяв, що будівництво розпочнеться до кінця 2018 року, до Нового 2019 року залишається два тижні, а результату люди досі не дочекались, тож діти продовжують сидіти вдома.
Савченко тішиться тим, що є новий проект школи, адже старий уже не відповідає сучасним нормам. Проте складається враження, що від того, наскільки "швидко" розпочнеться будівництво, і цей проект зовсім скоро стане недійсним. Бо місцеві люди досі не почули, коли розпочнеться зведення будівлі освітнього закладу? Це - те питання, яке уже який місяць залишається без відповіді.
Всі пояснення звучать безглуздо, як і те, що очільник ОДА звинувачує багатодітні сім'ї у несплаті податків, рахуючи їхні гроші та пилорами. "Гідно" з його сторони, оскільки сільські люди, маючи по 3, 10, 16 дітей, мусять виживати. Але знову ж таки, хто це має контролювати? Любитель лісу - в особі пана Савченка, який, як видно, воліє покривати незаконну масову вирубку лісів на Поліссі, що досі безкарно чиняться у відомстві головного лісівника Володимира Бондара.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Савченко пообіцяв дітям ще одну нову школу на Волині
Сам Олександр Савченко на початку своєї кар'єри як "губернатора" Волинської області, був дуже амбіційним. Об'їздив усі райони, побував у селах, почув усі проблеми та прохання громад, проте що останні отримали у відповідь? Слова, слова і ще раз слова.
Всі очікували з його приходом на посаду "буму" у розвитку області, але і сам Олександр Савченко за майже рік свого правління посів "визначне", з числа останніх, місце серед "губернаторів", які дотримали свого слова.
І що тут ще можна додати? Коли очільник Волинської ОДА не може потурбуватися про дітей, тоді чого очікувати від нього у майбутньому?
