image
6 Липня 2021 | 08:39

Фарисейська влада прагне обезземелити українських селян, – Ігор Сабій

З 1 липня в Україні має запрацювати так званий ринок землі. Деякі дотичні до олігархів ЗМІ дуже хвалять ухвалений закон та вітають українців з цією подією. Мовляв, відтепер зможете робити зі своєю земельною ділянкою що завгодно. Чого очікувати насправді – про це розпитуємо очільника Київської обласної «Свободи», народного депутата 7-го скликання та старшого наукового співробітника Інституту аграрної економіки Ігоря САБІЯ.

Чому «Свобода» вимагає відтермінувати так званий ринок землі?

«Коли кажуть про нібито добрий закон, то показують суспільству тільки один бік медалі. Мовляв, на першому етапі можна купляти лише 100 гектарів землі в одні руки й це дозволено тільки фізичним особам. 10 тисяч гектарів землі можна буде купувати в одні руки, в тому числі юридичним особам, лишень з 1 січня 2024 року. На перший погляд, не так уже й погано.

Тим часом закон про розпродаж української землі не мав би вступати в силу з 1 липня цього року хоча б через те, що не виконано два пункти його прикінцевих положень, які передбачають створення відповідних фондів. Перший фонд передбачає фінансову підтримку громадян, фермерів для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а другий фонд призначений для розвитку сільських територій.

Народний депутат України від «Свободи» Оксана Савчук зареєструвала законопроект, згідно з яким закон про розпродаж землі мав би бути відтермінований аж на п’ять років – до 1 січня 2026 року, щоб підійти до питання землі на зовсім іншому, державницькому рівні.

Дуже часто чуємо аргумент, що українська земля й так уже вся продана. Але насправді це не так, тому що всі латифундії, які в нас є, сформовані на правах оренди. Кілька років тому чимало українців почали забирати свої землі з оренди, аби обробляти самим. Адже роботи нема. За кордоном ніхто вже нас особливо не чекає. Нема й тої заробітної плати, яка була колись.

Налякані можливою втратою орендованих земель, латифундисти хочуть закріпити за собою земельні ресурси на правах приватної власності.

У світі є величезна кількість спекулятивного нічим не підтвердженого капіталу. Саме цей капітал став причиною світової економічної кризи 2008 року. Тож багатії шукають, на що саме виміняти нічим не підкріплені долари, по суті долари-фантики. Найкращою інвестицією для таких товстосумів була б, звісно, українська земля.

Саме тому транснаціональні корпорації, місцеві олігархи, в тому числі власники великих агрохолдингів так поквапно і активно лобіювали ухвалення закону про розпродаж землі на всіх рівнях: Президента, уряду, Верхов­ної Ради України. Ми ж пам’ятаємо, як ухвалили цей закон у ніч на 31 березня 2020 року. Прикриттям слугував жорсткий карантин – українці тоді не могли зібратися на акцію протесту. Зрештою, був заблокований будь-який транспорт. А за пів року до того селяни активно протестували – відбулося чимало мітингів та акцій проти розпродажу української землі».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Два способи «слуг народу» забрати землю у селян

Міфи і правда

«Нам розказують, що всі зможуть купити землю. Насправді в законі прописано, що землю зможе купити лише той, хто задекларує відповідні доходи. Ми прекрасно знаємо, як формувалися українські фермерські господарства і українське дрібне підприємництво. Очевидно, що тоді не було чого декларувати. І тому дрібні фермери будуть позбавлені можливості купити землю. Навіть якщо вони зберуть якусь суму грошей, то не зможуть показати джерела походження і відповідно не зможуть ці кошти підтвердити.

Іще нам кажуть, що буде висока ціна на землю, тож люди вельми поліпшать своє матеріальне становище. Але знову ж таки в законі прописано, що до 2030 року ціна не може бути меншою, ніж нормативно-грошова оцінка землі. Нормативно-грошова оцінка землі по Україні в середньому становить 30 тисяч грн за гектар. Два роки перед тим вона сягала 40 тисяч гривень за гектар: землю суттєво здешевили в очікуванні закону про розпродаж – латифундисти не хочуть переплачувати. Але якщо не можна дати менше, то ніхто не дасть і більше. Тобто якщо в Україні середній пай 4 гектари й середня ціна буде десь тисячу доларів за гектар, то ніхто особливо не розбагатіє, продавши свій пай за 4 тисячі доларів.

Свіжі опитування показують, що за гроші, виручені з продажу землі, люди планують вирішувати дрібні побутові питання, такі як купівля побутової техніки, машини тощо. Ці гроші не підуть на розвиток підприємства чи власної справи.

Ще момент. На так званому ринку землі ділянки нібито не продаватимуть іноземцям. Лише один приклад, як можна обійти цей пункт. Згадаймо нещодавно ухвалений закон про земельну децентралізацію. У ньому є негативний момент. Зокрема передбачено суттєве спрощення зміни цільового призначення землі. Є землі сільськогосподарського призначення, землі промисловості, землі будівництва та присадибного будівництва. Так-от віднедавна будь-яка людина на свій розсуд може змінити цільове призначення землі – з сільськогосподарського, наприклад, на землі промисловості. І таку землю вже можна вільно продавати будь-кому, навіть іноземцям.

Також у законі записано, що переважне право купити земельну ділянку буде у того, хто має дозвіл на користування надрами. Тобто не фермер, не той, хто цю землю обробляє, а той, хто має дозвіл на розробку надр. Для чого такий пункт? А для того, щоб задовольнити іноземців, які дуже хочуть користуватися нашими надрами. Вони сюди приїжджатимуть, куплятимуть землі сільськогосподарського призначення, ритимуть тут кар’єри. До речі, дуже спростили й отримання дозволу на зняття родючого шару ґрунту. Тобто уявіть. Приходить компанія, купує землю, бо має право на розробку надр, знімає шар родючого ґрунту, забирає собі корисні копалини, на тому наживається, а нам залишає «марсіанську поверхню».

Той, хто орендує земельну ділянку, має переважне право другої черги на купівлю ділянки. Нам кажуть, що доки немає ринку землі, власник не може розпорядитися своєю земельною ділянкою. Але новий закон передбачає, що покупець першої черги чи покупець другої черги, який не хоче скористатися своїм переважним правом, може без погодження з власником земельної ділянки передати своє переважне право іншій особі. Це означає, що орендар без згоди власника землі зможе домовлятися про те, кому власник має продати земельну ділянку, а власника просто поставлять перед фактом».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Погуляйка проігнорували конференцію Асоціації фермерів та приватних землевласників Волині

Розпродаж землі насправді регулює не один, а кілька законів

«Закон про розпродаж землі не єдиний, який стосується запровадження так званого ринку землі. Чимало дотичних речей закладено в інших документах, причому цю інформацію не вельми розголошують. Те, що нам укупі пропонують, – це основа для обезземелення українських селян.

Наприклад, закон № 2195 – про електронні торги земельними ділянками. Він передбачає, що державні та комунальні землі можна продавати тільки на електронних аукціонах. У цих електронних аукціонах може брати участь будь-хто з України й, звичайно що, виграє той, хто дасть більшу ціну. Якщо все так і буде відбуватися, то на аукціонах виграватимуть тільки агрохолдинги, і жоден простий фермер з ними не зможе конкурувати. Не зможе купити землю, навіть якщо вона йому потрібна. Безперечно, що жодна молода людина, яка хоче займатися фермерством, але ще нічого не має, в таких умовах вже ніколи не отримає землю, щоб почати свою справу. Наша молодь далі змушена буде виїжджати за кордон.

Ще є розроблений, але поки що не ухвалений законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань консолідації. Він передбачає, що якщо ваша земельна ділянка розташована, умовно кажучи, посеред земельного масиву, і хтось скупив земельні ділянки навколо вашої, а ви свою не хочете продавати, то вас змусять це зробити через рішення суду. Уявіть, що ви вкладалися в цю земельну ділянку, 30 років на ній працюєте, обробляєте, і тут вам пропонують або обміняти її на територію в чагарниках, або в якомусь болоті, або ви маєте продати її за ту ціну, яку встановили покупці. І тут, зрозуміло, не буде ніяких торгів. Інакше за рішенням суду земельну ділянку у вас просто відберуть.

Далі – більше. Законопроект № 5600-4 передбачає встановлення мінімального податкового зобов’язання на гектар землі. Придумали собі таку норму, що от якщо ви маєте землі більше ніж пів гектара, то чи ви маєте прибуток, чи вирощуєте щось для себе, однаково маєте заплати 1220 грн з гектара.

Ми прекрасно розуміємо, які заробітки на селі. Замість підтримати людей, щоб вони могли самі собі дати раду, їх навпаки обкладають податками. Розрахунок, вочевидь, на те, що старші люди продаватимуть землю, бо не зможуть з пенсії платити податки.

Як бачимо, фарисейська влада в різні закони вносить по 1-2 пункти, щоб обезземелити українських селян і зосередити всю землю в руках агрохолдингів та олігархії, які потім зможуть вільно продати її іноземцям».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖНе хочуть бути рабами олігархів: селяни на Волині – проти продажу землі

Яка ситуація у світі?

«Нам розказують, що США – еталон вільного ринку землі, але насправді це не так. У США 40% землі сільськогосподарського призначення – у власності держави, а 60 % – у власності приватних осіб. Держава суворо контролює тих, хто купує цю землю. По-перше, у США не можна продавати землю так званим представникам недружніх країн. По-друге, держава чи влада штату має першочергове право викупити землю, якщо фермер хоче її продати. І якщо землю там хоче купити людина, яка не збирається займатися сільським господарством, то їй землю просто не продадуть – її радше викупить держава або штат, щоб потім продати фермеру, тобто людині, яка буде ту землю обробляти. Максимальна кількість землі, яку можна продавати, – 180 гектарів.

Тобто це середнє фермерське господарство. Крім того, американська держава має величезну кількість програм, які забезпечують дешеві кредити для фермерів, щоб ті могли купляти землю. Тому американський ринок не такий уже й вільний. Він чітко контрольований державою.

Така сама ситуація у Європі. Наприклад, Франція після Другої світової війни пішла на те, щоб зменшувати вплив великих сільськогосподарських підприємств і мотивувати створення фермерських дрібних і середніх господарств. Французький уряд розумів, що за ними майбутнє – це і розв’язання соціальних проблем, і проблем з працевлаштуванням, а найголовніше – це продовольча безпека. Тому у Франції створене державне агентство з управління земельними ресурсами SAFER, яке контролює буквально всі трансакції. Іноземці можуть купити французьку землю, але за умови, що ціна земельної ділянки більша за 38 мільйонів євро або ж якщо йдеться про виноградники. У Польщі можна купити також не більше ніж 300 гектарів землі, і то за умови, що особа, яка хоче купити землю, займається фермерством, має спеціальну освіту і мінімум п’ять років проживає на тій території, де розташована земля. Тобто людина не може переїхати з одного воєводства в друге й одразу купити там землю. Іноземець, перш ніж купити польську землю, має довести свій тісний зв’язок з польською державою (шлюб, спадщина або отримання дозволу на постійне проживання), має мінімум п’ять років жити на території Польщі і повинен отримати довідку від міністерства внутрішніх справ про те, що він нешкідливий для польської держави. У 23-й статті Конституції Польщі записано, що основою аграрного устрою держави є сімейна ферма. Проблема України якраз у тому, що в нашій Конституції нічого не сказано про форму аграрного устрою. Якби в нас так само, як і в Польщі, підтримували розвиток дрібного і середнього фермерства, якби держава забезпечувала фермерів кредитами для закупівлі насіння, паливно-мастильних матеріалів, якби фермери могли кредитуватися, щоб мати обігові кошти на придбання техніки, то, безперечно, українське фермерство також розвивалося б».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Боротьба нанайських хлопчиків

Що можемо зробити? Як захистити себе?

«Перше – це, безперечно, вимагати не вводити в дію цей законопроект з 1 липня. У Європі та в Америці сільське господарство не сприймають як чистий бізнес. Сільське господарство перш за все має гарантувати продовольчу безпеку держави. Також це соціальний чинник забезпечення своїх громадян робочими місцями, екологічний чинник збереження довкілля і забезпечення громадян здоровими харчовими продуктами. Земля – це не тільки основний засіб виробництва, а й просторовий базис існування людей, тварин, птахів рослин та всіх інших живих організмів.

Земля взагалі не може бути товаром як таким. Якщо ми говоримо про торгівлю, то може бути лише торгівля правами, на обробіток у тому числі, а не продаж землі як товару. Так узагалі-то є в усьому цивілізованому світі.

Європейці дуже добре пам’ятають вислів Жан-Жака Руссо: «Якщо ви хочете бути насправді незалежними, то маєте розвивати сільське господарство, бо навіть, якщо ви маєте всі гроші світу, але не маєте що їсти, ви будете залежними. Торгівля дає гроші, а сільське господарство незалежність». 

По-друге, потрібно застерігати людей від поспішних дій. Треба пояснювати людям, щоб вони не поспішали продавати землю, тому що землю можна продати лише раз, а гроші дуже швидко минуться. І в результаті ні вони, ні тим більше їхні діти не будуть мати нічого.

Треба пояснювати людям, щоб вони не вірили в казки про швидке багатство. Згадаймо так звану ваучерну приватизацію. Нам казали, що всі в один момент стануть багатими, в результаті всі підприємства прибрали собі до рук кілька олігархічних сімей».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кожен другий не схвалює діяльності президента Зеленського

Бажаєте першими дізнаватись останні, важливі та цікаві новини Луцька, Волині, України та світу? Приєднуйтеся до нашого каналу Telegram .

Також слідкуйте за нашою сторінкою у Facebook .

Вас також може зацікавити