Луцьк унікальний не лише своїми історичними пам’ятками, а й специфічними межами, часто позбавленими здорового глузду. Регіональний консультант із юридичних питань у Волинській області «Асоціації міст України», професор СНУ імені Лесі Українки Валентин Малиновський розповів про формування території міста, поділився думками щодо можливостей її коригування та пояснив, чому приєднання до Луцька було б насправді вигідне мешканцям навколишніх сіл.
- Якщо поглянути на карту Луцька, відразу впадає у вічі дивна конфігурація його меж. Чому місто має такі специфічні кордони?
- У 70-80-ті роки двадцятого століття Луцьк динамічно розвивався і розширював свої межі. Активно будували нові заводи: КРЗ, підшипниковий, синтетичних шкір, виробів із пластмас, шовковий комбінат, завод «Іскра», взуттєва фабрика. На початку 80-х років до Луцька увійшло селище Вересневе. На території с. Гуща, яке ще раніше було включене до складу міста, було збудовано північно-східну промзону та 40 квартал. Тобто, як і будь-яке місто, Луцьк розширював свої межі за рахунок навколишніх сільських територій. Але процес збільшення площі міста був хаотичним. В ті часи фактично не існувало точних меж Луцька. Ніхто в ті часи особливо цим не переймався. А сьогодні, коли формуються ОТГ, це питання набуло актуальності. Адже, від територіальної належності підприємств, установ, організацій залежить сплата податків, а також інвестиційні можливості ОТГ. Вийшло так, що окремі землі сільських рад фактично входять у міську зону. До прикладу, одна частина вулиці Гордіюк належить до території Луцька, а інша – від «Глобуса» та заправки «Окко» до Прилуцької сільської ради Ківерцівського району. Така ж ситуація з вулицею Єршова, де село Прилуцьке вклинюється у місто, а поруч – вже землі Липинської сільради. Зокрема, частина проспекту Відродження у районі заправки WOG до обласної дитячої лікарні відноситься до Липинської сільради. Схожа ситуація і в районі вулиці Володимирської, де село Великий Омеляник Заборольської сільради врізається у міську територію. Звісно, все це створює чималі незручності для лучан і мешканців навколишніх сіл. Ускладнює ситуацію відсутність затвердженого нового Генерального плану Луцька.
- Яким чином відбулося об’єднання Боратинської та Баївської сільрад в спільну громаду? Адже, судячи з карт, вони не мають спільних меж.
- Ні, я детально переглянув картографічні матеріали, на яких видно, що Боратинська і Баївська сільські ради межують між собою.
- То мікрорайон Вересневе є насправді анклавом міста?
- Тут немає нічого дивного. Вересневе збудували на землях села Полонка як селище для працівників Гнідавського цукрового заводу. Тоді воно мало статус селища міського типу, що входило до складу Луцького району. У 1981 р. воно було приєднане до Луцька, при цьому не маючи з містом спільної межі. Якби спільного кордону не було, то Боратин не зміг би об’єднатися з Баєвим, бо це суперечило б Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад».
- Коли сталося так, що Луцьк втратив окремі території, де зараз знаходяться великі підприємства?
- Я не можу стверджувати на 100%, але, наскільки мені відомо, десь у 2004 році були внесені зміни до меж міста Луцьк. Як наслідок, частина міської території відійшла до суміжних сільських рад. З чим це пов’язано – не можу сказати. Для цього необхідно піднімати архівні матеріали і вивчати рішення міської ради, сільських рад, проаналізувати обґрунтування тих рішень. Чи все там було законно з юридичної точки зору? Чи не було порушення закону чи перевищення повноважень при ухваленні таких рішень? Хотілося б сподіватися, що у міській раді зараз предметно займаються цим питанням. Лучани теж запитують: як так сталося, що колишній завод «Іскра» (зараз Модерн-Експо), який був зареєстрований у Луцьку і повністю користується міською інфраструктурою, тепер не входить у межі міста?
- Що має робити міська рада?
- Керівництво Луцької міської ради могло би спробувати, якщо воно дійсно прагне вирішити це питання, звернутися до архівів. Юридична служба може попрацювати з тими рішеннями, які було прийняті раніше, в тому ж 2004 році. Хто їх приймав, чи та посадова особа чи певний орган мали на це повноваження? Наскільки ці рішення відповідали чинному законодавству? Якщо виявляться юридичні суперечності, тоді це питання можна вирішувати у двох напрямах. Або ж разом з відповідними сільрадами спробувати привести ті рішення у відповідність до закону, що зробити вкрай важко. Або ж вирішувати це питання у судовому порядку.
- Чи були в Україні схожі прецеденти?
- Я не чув про таке. Але у Луцька особлива ситуація. Місто має дуже обмежену площу – 42 кв км. Для порівняння, навіть Ковель має більшу площу. Місто Рівне має 63 кв. км, Тернопіль – 73 кв. км. Тому в них питання збільшення своєї площі не є таким болючим як в обласного центру Волині. У них є вільні території для будівництва мікрорайонів чи інвестиційних проектів.
- Якими були б переваги від об’єднання з Луцьком для мешканців прилеглих сіл?
- Якби навколишні села об’єдналися з Луцьком, то цих питань взагалі б не виникало. Методика формування спроможних територіальних громад, затверджена Кабміном, чітко передбачала утворення єдиної ОТГ у складі міста та навколишніх територій. Такий підхід є оптимальним в усіх аспектах: економічному, бюджетному, логістичному, інвестиційному, соціальному, кадровому і суттєво покращує життя сільських жителів. У такому варіанті села стають членами однієї Луцької об’єднаної громади, при цьому залишаючись сільськими населеними пунктами. Але для сільських жителів відкривається можливість доступу до міської інфраструктури на рівні з міськими жителями: школи, лікарні, дитсадки, позашкільні заклади, транспорт, соціальне забезпечення. Територія ОТГ стає цілісною логістичною системою, що дає можливість оптимально забезпечити усі населені пункти громади необхідним транспортним сполученням. Не виникало б непорозумінь щодо сплати податків з великих підприємств, які фактично перебувають у місті. Маючи величезний бюджет, можна було б суттєво «підтягнути» віддалені сільські населені пункти. Також вдалося б уникнути спірних питань: утилізації побутових відходів, каналізаційних систем, очисних споруд тощо.
І ще одне: якби утворилася велика Луцька міська ОТГ, то вдалося би суттєво зекономити на управлінському апараті. Бо кількість посадових осіб місцевого самоврядування суттєво не відрізнялася би від нинішнього штатного розпису Луцької міської ради. Не збільшилася б і кількість депутатів. А тепер, після створення біля Луцька семи окремих сільських ОТГ, у кожній із них буде окремий управлінський апарат у межах від 30 до 50 чиновників. А це суттєве навантаження на бюджети ОТГ. Крім того, в кожній із них буде діяти депутатський корпус.
- Чого варто чекати в майбутньому внаслідок відмови сіл приєднуватися до міста?
- Так як навколишні села не об’єдналися з Луцьком, тепер кожен буде рахувати кожну копійку надходжень до місцевих бюджетів. Це стосується і Луцька. Всім відомо, що велика кількість дітей з прилеглих до міста сіл навчається у школах чи відвідує дитсадки Луцька та позашкільні заклади. Багато селян користується послугами медичних закладів міста. А пільгові категорії населення часто їздять безкоштовним міським комунальним транспортом. Із заяв керівників міста можна зрозуміти, що такий стан може змінитися. На часі – запровадження картки лучанина, яка має впорядкувати цей процес.Але я маю надію, що незабаром Прилуцька сільська рада все ж прийме позитивне рішення щодо приєднання до Луцька - і це стане добрим прикладом для інших!
Спілкувався Петро Герасименко
