Ольга Олексюк – відома у Луцьку педіатр та дитячий гастроентеролог. Любов до своєї професії, постійне прагнення самовдосконалюватися, відкритість та щирість, - риси, які помітно відразу ж. А ще Ольга Іванівна любить домашній затишок та тепло, мріє про гарний сад і чисте довкілля.
– Ольго Іванівно, розкажіть про те, що вплинуло на ваш вибір професії медика?
– Відповідь буде банальною: я з дитинства хотіла бути лікарем. Завжди любила дітей, збирала біля себе дітей. І завжди хотіла комусь допомагати. Але не просто допомагати, а бачити результат. Завжди працюю на результат. І дуже задоволена, коли пацієнти повертаються до мене і кажуть: ваше лікування мені допомогло.
У мене немає батьків-лікарів. У родині також немає медиків. Але моя двоюрідна сестра, яка на рік старша, вступила у 90-ті роки до медичного вузу. Це стало для мене поштовхом. Я зрозуміла, що мою мрію теж можна втілити в життя. Хоча в той час вступити до медичного університету без фінансів було дуже складно. Майже неможливо. Однак, я таки поступила. Щоправда, не з першого разу, а з другого. Я вступала би й на третій рік, якщо в цьому була б необхідність.
– Чому з-поміж інших спеціалізацій зупинилися саме на педіатрії?
– Обрала педіатричний факультет Харківського медичного університету, бо люблю дітей. Діти для мене – це квіти життя. Після університету мала можливість працювати лікарем-терапевтом сімейного профілю. Але вирішила, що буду педіатром.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Харкові чиновники «наварили» 5 мільйонів на харчуванні дітей
– Які спогади залишилися про студентські часи?
– Студентство – це прекрасна пора життя. Ми досі зустрічаємося, спілкуємося у вайбері. У своєму житті я пройшла три медичних вузи. Спочатку поступила у Харківський медичний університет. Потім перевелася до Запорізького медичного університету. А інтернатуру проходила на базі Львівського медичного університету. Тому маю три групи у вайбері своїх друзів зі студентських часів, а тепер – колег. Ми часто радимося з певних питань, а якщо виникають дискусії чи обговорюються важкі випадки, то приймаємо рішення спільним консиліумом.
– Ви – родом з Харківської області. Як потрапили на Волинь?
– Кохання. Хлопець з Волині, студент, який навчався у Харкові, покохав дівчину з Слобожанщини. Так само студентку. Тому через кохання я тут. Після закінчення Запорізького державного медуніверситету відразу переїхала на Волинь.
– Чи швидко вам вдалося адаптуватися на новому місці, в іншому куточку України?
– Швидко. Мені дуже подобається Волинь, подобається Західна Україна. Тут трішки інші люди. Більш добріші, ближчі до Бога та з почуттям любові до рідної землі.
– Поговоримо про перші роки роботи. Чи легко було розпочинати кар’єру лікаря?
– Мені було легко. Після другого курсу я народила дитину. Можна сказати, що дитина стала моїм першим пацієнтом, на якій я вдосконалювала свої медичні навички. Тому, коли я вийшла на перше місце роботи, то мала багато ентузіазму та енергії. Не боялася дітей. Інтернатуру я проходила на базі Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання в обласній дитячій лікарні. А потім пішла в дільничну службу в міську дитячу поліклініці. Працювала там з 2005 по 2012 рік лікарем-педіатром. Робота подобалася. У нас був гарний дружній колектив. Завідувачка відділення Тамара Ошуркевич завжди допомагала лікарям. Але був один нюанс: моя робота обмежувалася територіально моєю дільницею – 33 мікрорайоном. Тому виникло бажання спробувати себе у приватній практиці, де немає таких територіальних обмежень.
– З 2012 року ви працюєте у приватній клініці «Благомед». Чому обрали саме цю медичну установу?
– Спочатку хотіла розпочати власну приватну практику. Відкрити свій кабінет. Але, не маючи досвіду в маркетингу та рекламі, втілити задумане не зовсім вдалося. Тому зупинила свій вибір на приватному медичному закладі. А саме – клініці «Благомед». Почула, що ця клініка набирає лікарів, пішла на співбесіду і стала працювати. Приватний медичний заклад набагато ефективніший у плані маркетингу. Завдяки ефективній рекламі люди легко знаходять свого лікаря, а лікар має більше часу займатися профілактикою або проблемами здоров'я своїх пацієнтів, тобто своєю основною професійною діяльністю. Роботою повністю задоволена. До нас приходять пацієнти не лише з Луцька та області, а й з інших областей – Львівської, Рівненської, Тернопільської. Приємно, що клініка приділяє велику увагу навчанню лікарів. Для сучасного медика постійне вдосконалення своїх знань – обов’язкова умова високого фахового рівня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський просить Раду позачергово легалізувати канабіс (ДОКУМЕНТ)
– За другою спеціальністю ви – дитячий лікар-гастроентеролог. Кажуть, що гастроентеролог для дітей – другий за важливістю лікар після педіатра. Погоджуєтеся з цим твердженням?
– Це правда. Понад 50% дітей приходять до педіатра зі скаргами на біль у животі. Особливо весною та восени, коли сезон загострення шлунково-кишкових хронічних захворювань. Це зумовлено анатомо-фізіологічними особливостями дитячого організму. До 5-річного віку фактично будь-який біль, який є в дитини, локалізується в області живота. Буває дуже важко диференціювати, що ж саме болить малечі.
Лікар-педіатр має право лікувати таких діток. Але це лікування не завжди приносить бажаний результат. Я зрозуміла, що мені бракує більш спеціалізованих профільних знань. Вирішила отримати спеціалізацію дитячого лікаря-гастроентеролога. У 2014 році навчалася на курсах у Києві. Практику проходила в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології. Ми бачили складні клінічні випадки, адже саме таких пацієнтів з областей направляли до столичного інституту. Це дуже корисний практичний досвід.
– У чому особливості дитячої гастроентерології?
– Для кожного віку характерні різні захворювання. Дитяча гастроентерологія тісно переплітається з психосоматикою – стресами, емоціями. Дитинка дошкільного віку часто не може диференціювати негативні емоції і проєктує їх на себе та викликаючи певні функціональні хворобливі стани. Але у дітей трапляються випадки, що деякі хвороби до досягнення повноліття проходять. Зокрема, мова йде про гастрит. Часто буває, що у віці 14 – 15 років гастрит зникає. Це зумовлено специфікою дитячого організму, який здатний повністю вилікуватися від хронічної патології.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лікар назвав продукт, який перешкоджає утворенню тромбів
– Для того, щоб бути хорошим спеціалістом, потрібно постійно розвиватися. Як підвищуєте свій фаховий та професійний рівень.
– Абсолютно згідна. Постійно їжджу на симпозіуми, конгреси, семінари на яких виступають у тому числі закордонні лектори. Переважно обираю тематику, присвячену педіатрії, гастроентерології, пульмонології, дерматології. Під час коронавірусу такі заходи проводяться в онлайн-режимі. У цьому є певний позитив. Тому що є можливість передивитися захід у записі і кілька разів, не відриваючись від основної роботи. Деякі конгреси є платні. Але за знання і саморозвиток як фахівця потрібно платити. У нас лікарів є завдання: щороку потрібно набирати певну кількість балів. Якщо не набрав цю кількість, не маєш права працювати. Держава спонукає лікарів навчатися та підвищувати свій фаховий рівень. Але я роблю це із задоволенням. Бо знаю: нові знання і навички – запорука якісної медичної допомоги моїм пацієнтам.
– Розкажіть про ваш прогноз розвитку дитячої гастроентерології та методів лікування.
– Медицина не стоїть на місці. Те, що вважається істиною чи єдиним правильним методом зараз, не обов’язково залишиться таким через 5-10 років. Наведу приклади. За останнє десятиліття змінилися підходи до пояснення причин окремих захворювань. А зміна підходів до патогенезу веде за собою нові методи лікування. Також є певні зміни та розуміння у вигодовуванні дітей до 1 го року життя: Раніше соки малюкам для прикорму починали давати по крапельці з місяця. Зараз інакше. Раніше певні продукти не давали діткам взагалі, щоб уникнути алергії. Зараз є показання, що деякі важливі алергени потрібно давати мікродозами, щоб до року дитина їх отримала. Змінилася стратегія з терапією антибіотиками. Зараз багато станів, які її не потребують. Наприклад, бронхіт 20 років тому завжди лікували антибіотиками. Зараз ні. Тому що бронхіт – переважно вірусне захворювання, тому антибіотики там не потрібні. Лише у випадку ускладнень та тривалого перебігу хвороби потрібно додавати антибіотики. Активно розвивається напрямок лікування біопрепаратами – про- і пребіотиками. Можливо, у майбутньому лікування буде переважно на основі індивідуально підібраних біопрепаратів.
– Які ваші хобі та захоплення поза сферою медицини?
– Садівництво. Це праця, під час якої я відпочиваю. Я маю сад, квіти. У саду ростуть полуниця, малина, виноград, троянди, тюльпани, гортензії, лаванда. Також люблю готувати, особливо щось цікавеньке, якщо маю час і натхнення. Нещодавно привезла з саду відро порічок. В Інтернеті знайшла багато цікавих рецептів соусів. Вирішила приготувати. Люблю тварин. Хочу бути волонтеркою. Вишиваю.
– Що найбільше цінуєте у людях?
– Подобаються чесні, відверті, справжні та добрі люди. Відвертість для мене дуже важлива.
– Маєте якісь мрії, які хотілося б втілити в життя в найближчі 10 років?
– Вже давно хочу вивчити іноземну мову. Колись намагалася вчити іспанську мову, бо була в Іспанії. Але не подолала. Певно, мотивації не вистачало. Мрію про гарний сад. Я – домашня людина. Для мене дуже важлива родина, сім’я, добробут у домі, тепле спілкування у колі близьких. Мрію, щоб не тільки Луцьк, а й вся Україна була чистою. Сподіваюся, у найближчі 10 років пластикового сміття поменшає і світ стане чистішим.
Спілкувався Петро Герасименко
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Через маніпуляції окремих депутатів Мар’янівська громада може втратити 1,25 мільйона на ремонт дороги (ВІДЕО)
