Навесні 1498 року був заарештований священик, полум'яний проповідник, викривач неправди суспільства і Римської курії, у свій час фактичний правитель Флоренції - Джироламо Савонарола. Своє життя він закінчив на шибениці 23 травня 1498 року під шалені вигуки натовпу, який ще недавно був готова виконати будь-який його заклик.
Поворотним пунктом в проповідницький кар'єрі ченця стало переведення в домініканський монастир Санта Марія дельї Анжелі в Феррарі, де він уславився проповідями. Слава про пристрасного та сміливого проповідника докотилася до Флоренції. Він не сам перебрався до Флоренції. До міста його запросив некоронований володар столиці Тоскани — представник банкірського дому Лоренцо Медічі або Лоренцо Пишний. Він прибув у Флоренцію в травні-червні 1490 року і оселився в престижному монастирі Сан Марко.
У Флоренції він став пророком
Перехід у Флоренцію не змінив характеру пристрасного проповідника, а лише збільшив його аудиторію. Спочатку стиль проповідей Савонароли не задовольняв флорентійських вірян, вже розпещених зразками літератури Данте Аліґ'єрі, Петрарки, знайомих з творами декотрих античних риторів. Але здібний чернець перебрав на себе роль пророка. В проповідях він не тільки засуджував священство в гріхах і закликав до каяття, а й почав пророчити велике і славетне майбутнє Флоренції. В проповіді від 10 грудня він оголосив:
Я оприлюднюю цю справді добру новину для міста, що Флоренція буде славетнішою, багатшою і могутнішою, ніж будь-коли. По-перше, славною в очах Бога. І мешканці міста, і сама Флоренція розпочне реформування всієї Італії, звідси розпочнеться оновлення всього світу, бо це центр Італії... По-друге, ви матимете незчислені скарби, адже Бог дбатиме про примноження їх для вас. По-третє, ви розповсюдите свою імперію, а отже матимете владу світську й духовну .
Серед пророцтв Савонароли чільне місце посіло пророцтво про царя Кіра. В міфологічному образі царя проповідник вбачав майбутнє покарання Флоренції та Італії за гріхи. В очах спантеличених флорентійців міфологічний образ пророцтва отримав риси реальної істоти в образі короля Франції Карла VIII. Вояки французького короля здобули низку перемог в Італії і загрожували захопити і знищити Флоренцію. Савонарола провів складні і важкі, але успішні перемови з королем, чим врятував місто та його мешканців.
Флорентійці скористались нагодою і оголосили місто республікою. Владу в ньому передали Савонаролі. Флоренція його зусиллями перетворилась на теократичну державу.
Він обіцяв, що в тому оновленому світі, майже Новому Єрусалимі з Біблії, правитиме тільки Флоренція. Савонарола знайшов слабкості флорентійського гонору і почав вдало їх використовувати. Серед мешканців Флоренції і раніше досить сильними були месіанські настрої та настрої унікальності свого Міста, духовної столиці Італії та в світі загалом. Пристрасні слова пророка, що спілкувався з самою Богородицею і розповідав про це, сприймались як правда і заклик до дії. Кількість його прихильників зростала щоденно, а його вплив набув небачених розмірів і спричинив суспільну соціофренію. Критиків та супротивників Савонароли почали переслідувати його озброєні прихильники. В місті виникло товариство релігійної молоді (fanciulli), що тиснуло на критиків, вламувалось в приватні оселі і забирало все гріховне. В перелік гріховного потрапили гральні кості, неаскетичні і життєствердні літературні твори (серед яких і «Декамерон» Бокаччо), картини з оголеною натурою тощо. Згодом до них додали дзеркала, музичні інструменти і ноти, коштовні меблі і коштовності, багатий одяг, до якого мали значну пристрасть усі флорентійці. Було заборонено всі карнавали й свята, крім церковних. Відвідини церков і соборів зробили обов'язковими. Вітались і заохочувались доноси.
Згодом Савонарола оголосив про новий податок — десятину. Його мали сплачувати всі багатії з нерухомого майна. Всі вилучені кошти йшли на благодійність.
Серед заможних і впливових флорентійців почав визрівати спротив. Але вони ще не мали ініціативи. Об'єктами критики ченця були також папи римські Сікст IV, Інокентій VIII, Александр VI Борджа. Але проповідник з Феррари щосили пригинав долу і голови народу, якого теж звинувачував у відході від католицизму. Авторитет Савонароли зріс настільки, що в кінці 15 ст. він, по суті, став невизнаним, але фактичним політичним володарем Флоренції, володарем її дум, встановив там досить суворий монастирський режим. При цьому парадоксально — не обіймав жодної офіційної посади, як не обіймав жодної офіційної посади і Лоренцо Медичі.
Спалення гріховного
Апогеєм морально-релігійного тиску на флорентійців стали два публічні спалення 7 лютого 1497 та 17 лютого 1498 всього гріховного, конфіскованого з приватних осель флорентійців. Запалали музичні інструменти й ноти, коштовні меблі, коштовний одяг з дорогих тканин, рукописи й заборонені Савонаролою видання, гральні кості та картини. Частку речей на багаття принесли як фанатики, так і мешканці міста під примусом, налякані подіями в місті й тиском загонів молодих фанатиків (fanciulli). Серед тих, хто приніс і кинув у багаття гріховного власні картини, був і Сандро Боттічеллі.
Проповідник зазіхнув на монополію папства на політичну активність. Особа, що не мала навіть кардинальського сану і відсахнулась від Ватикану, вела перемови з королем Франції і виборола для Флоренції вигідні умови. І зазіхання на монополію пап в політиці, і викриття гріховності папської курії перетворили їх на ворогів Савонароли.
Незадоволений Александр VI викликав бунтівливого ченця до Рима, а коли той відмовився, відлучив його від церкви. Савонарола оголосив, що засудити його може лише Вселенський собор і спалив папську грамоту. Тоді відлученням почали погрожувати всім, хто слухав Савонаролу.
Папі вдалося залучити на свій бік міських багатіїв, невдоволених податковим тиском і зазіханнями на їхнє приватне майно. Сподівання Савонарола на підтримку короля Франції не виправдалися, бо той невдовзі помер молодим. Врешті-решт поряд з Савонаролою залишилась купка релігійних фанатиків та молодь загонів фанчулі.
Страта Савонароли
Ініціативу вороги Савонароли перехопили в 1497 році. Флоренція після виборів отримала новий уряд, з яким домовилась папська курія. В травні 1497 року Савонарола був відлучений від церкви, як єретик, діяч розколу, що ганьбив Папський престол. Папський престол зажадав випробування Савонароли вогнем та підтвердження його пророцтв.
Під тиском на бік папи перейшли францисканці і домініканці Флоренції. Савонаролу витягли з монастиря і запроторили у в'язницю. За переказами, сорок діб тривали допити й катування. Психічно зламаний Савонарола зрікся своїх пророцтв, підтвердив їхню штучність. Вироком йому була страта через повішення. Повішення відбулося на площі Синьорії, де колись палали вогнища з гріховних речей. Труп страченого спалили. Пригнічені прихильники закатованого проповідника намагались розібрати кістки й попіл на згадку. Уряд заборонив відвідини місця покарання, закрив площу для відвідин, а прах закатованого викинули в річку Арно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гетті МакДеніел - донька рабів вперше отримала Оскара
