Катерина Шевченко – наймолодша депутатка Луцької районної ради нового скликання, яка обрана за списком ВО «Свобода». Вона – студентка Волинського національного університету, активістка молодіжної організації «Сокіл» та Студентської «Свободи». Розумна, щира, самокритична, проста та допитлива. У інтерв’ю Катя розповідає про себе та що спонукало її зацікавитися суспільно-політичним життям держави.
– Будьмо відверті – зараз більшість студентів мало цікавиться політикою та громадською діяльністю. Чому ти не належиш до цієї категорії?
– Мене завжди цікавила політика. Попри суспільне розчарування, життя країни та її майбутнє залежить від політично свідомих громадян. Чим їх більше, тим краще для держави. Байдужість – це не те, що сприяє розквіту та розбудові будь-якої країни. Моя мама теж бере активну участь в політичному житті. Вона – член ВО «Свобода». Напевно, звідси коріння мого політичного світогляду та інтересів. Я не раз допомагала мамі під час передвиборчої агітації. Було цікаво брати участь у різних заходах та обговореннях. Також долучилася до молодіжної націоналістичної організації «Сокіл». Знайшла в ній чимало друзів та однодумців.
– Але в Україні є багато політичних сил. Що змусило тебе зупинити свій вибір саме на «Свободі»?
– Моє партійне життя, як члена ВО «Свобода», розпочалось із 2018 року. У день свого повноліття я написала заяву на членство у партію, яку згодом затвердили. Мої основні погляди на розвиток держави збігаються з цією політичною силою. Вони для мене зрозумілі та актуальні. Вважаю, що без національного фундаменту, а тим більше в умовах України, неможливо збудувати сучасну розвинуту країну. Україні дуже не вистачає національного світогляду. З іншого боку, переконана, що сучасні ліволіберальні ідеї радше шкодять країні та руйнують західне суспільство зсередини. Тепер, коли на місцевих виборах 2020 року я здобула депутатський мандат до Луцької районної ради, намагатимуся на новому рівні втілювати ці погляди та принципи в життя.
– Важко було стати наймолодшою депутаткою Луцької райради?
– Насправді – ні. «Свобода» – це політична сила, в якій місця не купуються за гроші. Тут діють соціальні ліфти, на відміну від інших політсил. І навіть 20-річний студент має шанси бути обраним депутатом. Якщо він ініціативний та працює на результат.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оприлюднили прізвища всіх 54-х депутатів Луцької районний ради (СПИСОК)
– Як пройшла твоя передвиборча агітаційна кампанія?
– Це були дуже насичені дні. Скажу відразу: це – не перша виборча кампанія, в якій я брала участь. Але перша, де мені довелося справді викластися на всі 100%. Разом із учасником російсько-української війни Максимом Морозовим (Максим «Лютий») та іншими свободівцями ми їздили по селах Ківерцівського району. Друг «Лютий» спеціально приїхав у короткотривалу відпустку з передової війни з російським окупантом, аби спільно агітувати за «Свободу» – і знову поїхав на фронт захищати нашу землю від агресора. А під час виборчої кампанії ми спільно ставили намети, спілкувалися з людьми, роздавали агітаційну продукцію, переконували та дискутували. Конкуренція на місцевих виборах була дуже серйозна. Але нам вдалося зробити багато корисної й потрібної роботи. І результат не змусив себе чекати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лише націоналісти можуть зупинити московський шабаш: командир роти «СІЧ» йде у депутати Волиньради зі «Свободою»
– Чого ти очікуєш від роботи у Луцькій райраді?
– У першу чергу, набратися досвіду у політичній сфері. Адже робота у органі місцевого самоврядування для мене новий рівень. Хотіла б допомогти, наскільки це можливо у рамках повноважень депутата, своєму рідному містечку. І хоч трішки покращити життя Ківерцівської ОТГ. Думаю, що у співпраці з командою «Свободи» це можливо. А також своєю роботою та справами довести людям, що вік – не головний критерій та показник ефективності.
– Знаю, що ти нещодавно очолила Студентську «Свободу» на Волині...
– Так. Вважаю, що поширення націоналістичних патріотичних ідей серед молоді – запорука майбутнього держави. Якою буде Україна через 5-10 років великою мірою залежить від нас. Тому будемо раді бачити у себе ініціативних студентів, котрим небайдужа доля країни.
До речі, ми вже встигли провести акцію у Всесвітній день пам'яті жертв дорожніх аварій – «Будь видимим». Активісти Студентської «Свободи» роздали близько 200-от світловідбиваючих браслетів дітям та пояснювали, чому потрібно позначати себе у темряві. Світловідбивачі наймолодші учасники дорожнього руху зможуть використовувати у темну пору доби для збереження свого життя і здоров'я.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Процес децентралізації триватиме і після місцевих виборів, – волинський експерт
– Поговоримо трохи про особисте. Катю, як пройшло твоє дитинство?
– Народилася я у містечку Ківерці. Там росла, ходила у школу №3. Усі мої дитячі роки фактично провела на своїй рідній вулиці та у себе в дворі. У мене залишилося багато друзів та знайомих з тих часів. Зараз звісно більшість роз’їхалися. Хтось на навчання, хтось на роботу. Але коли ми зустрічаємося, то є що пригадати. Дитинство було веселе. Сучасні діти більше часу проводять за смартфонами і комп’ютерами. Ми ж більше часу гуляли, бували на природі, читали книжки.
– Після закінчення школи ти поступила у Волинський національний університет на факультет міжнародних відносин та обрала спеціальність міжнародні економічні відносини. Що зумовило такий вибір?
– Ще у 9-му класі, коли мої однокласники думали, куди поступати, я вже знала, де хочу навчатися. Мені завжди подобалося вивчати іноземні мови – англійську та німецьку. Крім того, ще у школі брала участь в олімпіадах з української мови та літератури. Писала твори в рамках «шевченківських конкурсів» імені Петра Яцика. Також мене цікавила економіка. Тому вирішила пов’язати ці два напрямки. А після Революції гідності виник інтерес ще й до політики. Вступ на факультет міжнародних відносин був найбільш логічним з точки зору моїх зацікавлень.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голова Волинської «Свободи» подякував волинянам за довіру
– Як проходить навчання в університеті?
– Якщо порівняти мене сучасну з школяркою 11-го класу, то всі кажуть, що я за цей час помітно змінилася. На першому курсі навчання було трохи важко. Іноді виникали сумніви: а раптом поступила не на ту спеціальність? Але потім звикла. Зникло хвилювання. З’явилася впевненість у своїх силах. Мені подобається навчатися і дізнаватися нове.
Також у нас в університеті діє Волонтерський відділ. Я долучилася до його роботи з першого курсу. Ми збирали посилки нашим воїнам на Схід. Допомагали дитячим будинкам та діткам воїнів, які загинули у російсько-українській війні. Приємно робити хороші справи і приносити добро.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Свободівці Волині доставили бійцям російсько-української війни чергову волонтерську допомогу (ФОТО)
– Маєш якісь хобі?
– На хобі потрібно багато часу. А його в мене часто не вистачає. Якщо ж він є, то займаюся улюбленими справами. Люблю фотографувати. Мова йде як про предметні зйомки, так і про фото людей, пейзажів, природи. До хобі можу віднести свою роботу – репетиторство з англійської та німецької мов, яким займаюся майже два роки. Звісно, я ще студентка і не зовсім кваліфікований спеціаліст. Але мені подобається навчати, ділитися своїми знаннями. Та й певний підзаробіток для студента є.
Ще люблю читати. Читаю багато. Можу не запам’ятовувати імена авторів, але сюжети та суть прочитаного пам’ятаю добре. Не дуже люблю читати любовні романи, на відміну від багатьох дівчат. Мені більше до душі фантастика та фентезі, пригодницькі або науково-популярні твори. Ще читаю книги з самовдосконалення і психології.
– Які риси характеру тобі подобаються в людях?
– У першу чергу, – чесність. Є люди, які в очі говорять щось приємне. А поза ними висловлюють зовсім інші думки. Неприємно потім дізнаватися про таке подвійне ставлення. Також мені подобаються простота та самокритичність. Звісно, впевненість у собі теж потрібна. Однак, є люди надто самовпевнені. Це зразу ж відчувається під час спілкування і відштовхує.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юрій Поліщук: Ідея має значення
– 17 листопада – День студента. Що би ти побажала усім студентам України?
– На жаль, більшість української молоді є пасивною. Тому хотілося б побажати більше ініціативності та небайдужості, громадянської свідомості. Не боятися йти до мети, втілювати свої думки та мрії. Багато хто з студентів має чудові хороші ідеї. Але боїться спробувати їх реалізувати, бо невпевнений у власних силах. Потрібно повірити у себе. І результати обов’язково будуть. Як каже народна мудрість: стукайте – і вам відчинять.
Спілкувався Петро Герасименко
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто став депутатом Камінь-Каширської районної ради (ПОВНИЙ СПИСОК)
